22 травня з нагоди 155-ї річниці перепоховання Кобзаря, в селі Настасів Тернопільського району на новоспорудженому майдані пройдуть урочистості та відкриють відреставрований пам’ятник Тарасу Шевченку та просвітницький центр «Відродження» імені Ярослава Павуляка.
Початок заходу о 15 год.
Участь у відкритті візьмуть очевидці, громада села, духовенство, меценати.
З встановленням цього пам’ятника у далекому 1969 році вийшла майже детективна історія.
Ось як про це пригадував нині покійний колишній голова обласної письменницької організації Богдан Бастюк на сторінках «Поетичної Шевченкіани Тернопілля».
«У ніч з 30 квітня на 1 травня 1969 року на одному з роздоріж у селі Настасів Тернопільського району на рештках постаменту, що зостався від “фіґури” святого Миколая, з’явився скромний пам’ятник-погруддя Тараса Шевченка…
Сказати, що це було несподіванкою для тодішніх керівників району й області – це нічого не сказати… У часи, коли без їхнього дозволу-санкції і ворона не мала права перелетіти через ту чи іншу селянську хату, поява нехай і непоказного пам’ятника, нехай і в селі віддаленому від автотраси – надзвичайна подія, себто, «ЧеПе» – «чрезвичайноє проісшествіє», бо саме так з волі кремлівських небожителів та їхніх київських попихачів прийнято було називати отакі випадки проявів бодай найменшої ініціативи “простої” людяності на місцях…
А за кілька місяців до цієї пам’ятної події зі Львова приїжджала вантажівка, на платформі кузова якої з майстерні скульптора Д. Крвавича везли до Тернопільського краєзнавчого музею – художньо-меморіальну дошку з барельєфом Володимира Гнатюка… Але, крім згаданої бронзової дошки…, переправлялося тоді на Тернопілля і погруддя Тараса Шевченка роботи ще зовсім молодого випускника Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша Ярослава Павуляка… Пізніше барельєф Гнатюка знайшов собі місце в офіційно відкритому музеї у Велесневі, а погруддя Кобзаря якогось дня привезли до крайньої хати у Настасові, а далі – на фірі – до садиби Павуляків….».
