Поранений боєць з Тернопільщини – студент ТНПУ – освідчився коханій.
Вона сказала «Так!» І світ для нього наповнився світлом. Зникло все. Війна, поранення, переживання, страх, повітряні тривоги… Зосталися тільки вони… Молоді, щасливі, закохані… І серця вистрибували з грудей…
– Коли ж весілля? – питаю радісно в «сокільця», тернополянина Максима Кузіва.
– Після перемоги. Зараз не час для танців й веселощів, – кілька хвилин паузи й потім притишене: – Ми так вирішили.
Із Оленою Булою вони разом давно. Обоє – у «Соколі». Дивляться в одному напрямку й розуміють одне одного з півслова.
Того 7 вересня ні Олена, ні Максимові батьки не забудуть ніколи. Бахмутський напрямок. Танки. Поранення. Осколок буквально вирвав з руки сокільця кусень м’яса й м’язів. Військовий госпіталь. Операція. Реабілітація…
– То після лікарні, може, вдома зостанешся? – питаю.
– Яке? Ні, – випалює твердо. – Одразу до хлопців. Вони чекають. На бахмутському напрямку зараз стабільно важко. Я потрібен своїм.
– А наречена?
– Оленка зрозуміє. Підтримає.
Фото «Свободи»