Може статися так, що, поки команда Зеленського будуватиме державу в смартфоні, Коломойський зведе старе добре тіньове князівство, – пише народний депутат Мустафа Найєм у блозі.
За майже тридцятирічну історію незалежності України ще жодному президенту не вдавалося сформувати кодекс рівних правил у відносинах з олігархами. Так вже склалися традиції української політики. Поруч із кожним головою держави майоріла тінь того чи іншого фаворита. За часів Леоніда Кучми виникали то Павло Лазаренко, то Віктор Пінчук. Віктор Ющенко спочатку тяжів до Дмитра Фірташа, але потім потрапив у полон до Ріната Ахметова, якому вдалося продовжити епоху свого впливу і на президентство Петра Порошенка.
Роль безперечного фаворита в оточенні вже шостого президента Володимира Зеленського, очевидно, хоче відігравати Ігор Коломойський. Якщо в основі партнерства Порошенка і Ахметова лежали особисті інтереси і спільне управління Антимонопольним комітетом і енергорегулятором, то Зеленський і Коломойський прийшли до влади разом як формальні і неформальні партнери, скріплені медійним впливом 1+1.
Тим часом лякає кліше «проект Коломойського», яким команда Порошенко таврувала Зеленського, не зовсім віддзеркалює дійсність. Лідер Кварталу 95 планував участь у виборах задовго до появи партії Слуга народу. Йдеться про плани балотуватися на пост голови держави ще в 2014 році.
Для Коломойського участь Зеленського у виборах була радше венчурною інвестицією в межах війни з Порошенком. Тоді як сам кандидат користувався доступними йому ресурсами, не оглядаючись на подальші зобов’язання. І тут складно сказати, хто чиїм був інструментом — Зеленський у руках Коломойського чи телеканал 1+1 в умілих руках амбітного артиста.
Ставши головою держави, Зеленський спробує відновити паритет лідерства у цьому тандемі. Ось із чим пов’язана активність Коломойського після інавгурації. За два тижні формально безпартійний і без держпосади лідер групи Приват зустрівся з Юлією Тимошенко, гарантував політичне майбутнє Арсену Авакову в кріслі голови МВС, побував у будинку в Олександра Грановського, розповів, як консультує новий політичний проект Геннадія Труханова та Геннадія Кернеса, і навіть передбачив виданню Financial Times дефолт України.
Приватівець поспішає розставити червоні прапорці, позначаючи якомога більшу територію владних повноважень, на які він претендує поширити свій вплив. Дві найближчі мішені — Петро Порошенко та Рінат Ахметов.
Першого активно намагається покарати Андрій Портнов, особисті мотиви якого збігаються з інтересами Ігоря Коломойського. Численні заяви про злочини, санкції на обшук, затримання і арешт майна членів команди Порошенка будуть активно висвітлювати в контексті найближчих виборів, продовжуючи знищувати рейтинги «колишніх».
А Рінату Ахметову створюватимуть проблеми тими ж інструментами, якими олігарха змусив до співпраці Петро Порошенко, — через енергорегулятор і Антимонопольний комітет. Із 1 липня в Україні має запрацювати закон про вільний ринок електроенергії, який зменшить роль державного енергорегулятора (НКРЕКП).
Це одна з головних умов співпраці з міжнародними фінансовими інститутами. Але якщо енергоринок запрацює, ціна на електроенергію зросте передусім для промислових споживачів. У виробництві феросплавів і металургії, де зосереджено інтереси Коломойського, вона становить до 50% структури собівартості. Вільний ринок загрожує лідеру групи Приват багатомільярдними втратами. І зараз робиться все, щоб цей процес відкласти на невизначений термін.
Таке відкрите і публічне втручання приватної особи в економічне і політичне життя країни має дивний вигляд не тільки в європейській країні, але навіть на пострадянському просторі. Останнім олігархом, який настільки вільно і необмежено поводився із владою, був Борис Березовський у ранні роки Володимира Путіна.
Зеленського складно порівнювати з Путіним. Але природа влади залишається незмінною. Конфлікт між Зеленським і Коломойським — питання часу. В оточенні президента вже сформувалися два табори: кварталівців і приватівців, конкуренція між якими загрожує перерости у протистояння одразу після парламентських виборів.
Сьогодні обидві команди все ще сильно взаємозалежні, а опоненти все ще зберігають вплив у правоохоронних органах, парламенті і владі на місцях. Зеленському та його партії критично важлива підтримка 1+1 під час виборів, а Коломойському — час для нарощування впливу в наступному складі парламенту.
Але вже зараз умовну «групу Приват» обмежили у впливі на формування списку кандидатів у народні депутати Слуги народу. Оточення Коломойського змушене шукати альтернативні способи потрапляння у парламент.
І може статися так, що, поки команда Зеленського будуватиме модернізовану державу в смартфоні, Коломойський буде «кодити» старе добре тіньове князівство зі своїм особистим ключем безпеки терміном на п’ять років.
