Тернополянин бере маму у подорожі, щоб показати світ, в якому живе

Молодь часто подорожує, бере участь в молодіжних проектах і мандрівках, але для батьків таких можливостей немає. Вони лише слухають історії дітей і мріють відчути це на власному досвіді. Тернополянин Василь Кулевчук вирішив показати світ, в якому живе найріднішій людині – мамі. Хлопець каже, хочеться щоб вона відчула зсередини,що таке мандрівки,  а також познайомити маму з неймовірними людьми в містах, які сам часто відвідує. Так виникла ідея першої одноденної мандрівки. Але тепер Василь запрошує тандеми (дитину й одного з батьків) з усієї України для спільного часопроведення, знайомства та насиченої програми з відвідуванням тернопільских підземель, печери Млинки і Теребовлянського замку. Перші гості приїдуть у Тернопіль 7-10 червня.

 

-Як мама відреагувала на такуі дею? Хто вибирав міста, куди їхати?

-Я ще з 11 класу кудись подорожую, то на змагання, то на навчання, то на соціальні/культурні проекти, то просто мандрую. Мама звикла, що я в дорозі і завжди з цікавістю розпитує, як все пройшло, любить слухати історії про мої мандрівки. Я завжди  підчас розповідей піджартовував – «наступний раз поїдеш зі мною». Але не було можливості «поїхати зі мною» ні в мами, ні в умовах у яких я мандрував. Але півтори роки тому, коли я на рік переїхав жити в Київ, така можливість з’явилась. Я запросив на декілька днів на зимові вихідні її в Київ. Купив квити, ночувати було де, бо я там жив. Протягом двох днів ми обходили пішки майже всю центральну частину Києва, відвідали офіс в якому я працював та молодіжну супер сучасну виставу «Ми  Є», яка не дуже легка для сприйняття. Але відвідини Києва мамі сподобались і вона вже була готовою до нових відкритів. Наступна мандрівка була в Тернопіль. Так, ми живемо на околиці, але вирішив показати мамі Тернопіль своїми очима. А це сучасний Центр науки, затишні кафе та Драматичний театр. А з останніх мандрівок була поїздка в Львів. Поки ініціатором всіх поїздок є я, бо ідея їх в тому, щоб показати з середини те, чим і як я живу, відкрити для мами «світ сучасної української молоді». Мамі це подобається, з кожною наступною поїздкою все більше і більше J

-Які враження від поїздки у Львів, де були, що оглядали?

– У Львів ми поїхали теж з моєї ініціативи. Чому саме Львів? Не через те, що це супер туристичне місто, а через те, що я там навчаюсь в Українському Католицькому Університеті, і вважаю що це фізичний і ментальний освітній простір, який варто побачити кожному. На невеличке студентське містечко ми витратили більше трьох годин, пройшовши Центром Шептицького, познайомились працівниками Інституту лідерства та управління УКУ, де я навчаюсь, нафотографувалися і пообідали в студентській їдальні – «трапезній».
Після студмістечка ми пройшлись одним з найкрасивіших і найстарішим парком Львова – Стрийським. Відвідали копальню кави та міську ратушу. Підйом забрав в нас багато сил та часу, але краєвид з неї був неймовірним. Після чого ми пішки, проходячи повз оперний театр, Парк Франка, собор святого Юра і костел Ольги і Єлизавети,дійшли до вокзалу. На цьому наша денна мандрівка завершилась. Найбільше в Львові мамі сподобалось дві речі: по-перше, – це зовнішній вигляд міста і студмістечка, все акуратно і зелено, багато квітів, які милують око; по-друге – це відкритість просторів, які ми відвідували(в студмістечку ми вільно собі оглядали всі приміщення і нас ніхто не обмежував, плюс всі храми і міська рада, в якій знаходиться ратуша, відкриті для відвідувачів). А також – щирість й гостинність людей в студмістечку(це було відчутно при спілкуванні з персоналом та працівниками Інституту лідерства та управління УКУ). На завершення мандрівки в нас були десятки фотографій та декілька відкритів – «і таке є в Україні».

-Чи ділилася мама мріями: куди б хотіла ще поїхати?

-Коли людина працює на одному місці майже двадцять років, за, не дуже гідну, заробітну плату, частину якої в державних структурах збирають на ремонт і подібні речі, не дуже вистачає часу на мрії чи навіть думки про мандрівки. Головне,відпрацювати робочий час, думати, звідки ще можна отримати додатковий заробіток, зробити домашні справи, знайти час відвідати родичів, згадувати про здоров’я, коли вже «відкладати ніяк». В цьому коловороті я, як «мрійник», підкидаю варіанти, щоб вирватися з цього замкнутого циклу, і буває запитую – «а про що ти мрієш?». Відповідь на це питання насправді дати складно багатьом, або зразу звучать стандартні речі –«здоров’я родичів», «внуки» і тому подібне. Треба виділяти час для мрій і практикуватися в цьому. Головне почати і приділяти цьому час, що ми й робимо.

Вже є одна, щодо мандрівок. Зараз сестра закордоном на роботі і мамі хотілось би поїхати туди, побачити, де вона працює і як ж виглядає це «закордоння». Це якраз збігається з моїми думками, що «пора мамі відвідати закордоння» і думаю на осінь ця мрія(ціль) здійсниться. З моїм «світом» менш більш позназнайомились, тепер час для «світу сестри».

-Що плануєте на вихідні – куди поїдете?

-У мене є припущення, що старші люди все рідше і рідше знайомляться з новими людьми. Спілкуються з незнайомцями, та відкривають щось нове для себе. Ну, і звичайно 18-28 років це час активного пошуку себе і часто дуже зменшення часу для батьків. Я люблю створювати можливості для себе і інших,тому на цих вихідних в Тернополі  ініціював візит в рамках всеукраїнського руху «Твоя Країна». В Тернопіль на три дні приїдуть три тандеми(це дитина віком 18-28 років і один з батьків) з Рівненщини, Київщини і Вінниччини  і я з мамою будемо показувати їм Тернопіль та з’їздимо всі разом в печеру Млинки. Коротко кажучи на ці вихідні в нас запланована мандрівка нетворкінг.

Спілкувалася Наталія Червак