Уже 4 місяці Вадим Цукерник перебуває за ґратами львівського СІЗО. Незважаючи на страшенний моральний тиск, адже він єдиний із шести підозрюваних у справі кому не дозволили жодного побачення, листування, намагалися зламати карцером, тривається.
Сам бізнесмен вижив, але загинули троє охоронців. Вадима затримали в особистому помешканні 26 вересня. Уночі на 27 вересня «айдарівцю» оголосили підозру. Наразі він перебуває у тюрмі на Лонцького у Львові.
17 січня у Львові відбувся суд, на якому Вадимові продовжили міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на два місяці. Його адвокат подавав клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, але суддя його не задовольнив.
– Наразі Вадим перебуває в СІЗО, – розповідає його подруга та активістка Олена Яворська. – Нам перешкоджають у листуванні, тому не маємо з ним жодного зв’язку, як окрім через адвоката. Умови утримання під вартою жахливі, а раніше Вадима взагалі помістили в карцер…
За словами Олени, прокуратура подає в клопотанні, що в цілях безпеки Вадим повинен перебувати в одиночній камері, а позаяк у СІЗО немає одиничних камер, його помістили в камеру, яка за фактом була карцером.
– Там постійно смерділо каналізацією так, що аж очі виїдало, не було навіть вікна, – каже активістка. – Крім нелюдських умов утримання, Вадимові ще й не надають медичної допомоги. У нього ще до затримання були проблеми із здоров’ям, адже на війні пошкодив собі спину, а тепер, враховуючи постійні стреси, то й поготів.
Тоді ж восени, крім Вадима, затримали ще п’ятьох підозрюваних у вбивстві. Наразі відбуваються суди лише по мірі запобіжного заходу. За порушеним кримінальним провадженням триває досудове розслідування.
– Вадима шантажували, погрожували розправою над його рідними, – каже Олена, – а тепер слідство ігнорує факти погроз. Нічого не хочуть чути й про перекваліфікацію справи, адже проти Вадима порушено кримінальне провадження за ст. 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство. Ми вважаємо, що це справа резонансна, а тому з боку правоохоронних органів відбувається багато незрозумілих речей. Справа дуже велика – шість прокурорів, кожний підозрюваний має свого слідчого, проводяться сотні слідчих експериментів, на які затриманих возять з охороною по 20 осіб. Вадимові важко, він схуд. Ми не бачилися з ним чотири місяці, а його мама, то взагалі не бачила його від затримання. Тижнями йому не дозволяють помитися, бо кажуть, що немає достатньо охорони, щоб його супроводити. Все, що відбувається у тому СІЗО, просто в голові не вкладається. Вадим єдиний із шести затриманих, кому заборонили зустрічатися з мамою, єдиний, кому перешкоджають у листуванні. Його ламають всіма можливими способами. Холод, голод, моральний тиск, відсутність зв’язку з зовнішнім світом. Його ламають десятки людей – від слідчих до начальників слідчих ізоляторів, від конвоїрів-беркутів до затятих зеків, які «мотають» уже не перший свій термін, працюючи на мусорську систему. Але його не зламати. Він вчить поезію, читає і вже пише книги, передає слова підтримки рідним навіть тоді, коли до нього підтримка не доходить тижнями. Він будує плани на майбутнє і не втрачає віри. «А хто обріс корінням, той не зламається. Хто має стержень, той не зігнеться», – каже Вадим. Він горить, аби світити. Вогонь новий ще повіє…
Галина ТИХА
This website uses cookies.
