Минулого четверга, 8 вересня, ФК «Тернопіль» програв черговий матч першості України в першій лізі. Цього разу суперником муніципального клубу був, на той час, сусід на підвалинах турнірної таблиці — ФК «Скала» із Стрия.
Тренер-президент ФК «Тернопіль» Іван Марущак пояснив поразку уже звичними: «невезінням», «не заслуговували на такий підсумок», «створили багато моментів і мали перевагу», «виграє той, хто забиває» і «за свою команду мені не соромно».
Однак, ми дозволимо собі трішки піддати сумніву слова головного тренера, адже, гадаємо, причини такого нищівного старту значно глибші. Розібратися в підводних течіях нинішнього ФК «Тернопіль» не так просто (одні скандали з тоталізатором чого варті), тим більше, що головний аспект — фінансування клубу — тренер-президент тримає за сімома замками, але деякі причини лежать просто на поверхні, і ми виділимо дві з них.
Для цього зануримося років на десять у минуле. Тоді ФК «Тернопіль», під керівництвом Василя Івегеша і Анатолія Назаренка, лише починав свій шлях. Тренерам вдалося згуртувати перспективних місцевих хлопців, точечно підсилити їх талановитими «легіонерами» з інших областей і збудувати доволі міцну команду, на рахунку якої чимало гучних звитяг — від перемог на студентських чемпіонатах України і Європи до виходу в першу лігу та «скальпу» «основи» «Ворскли», а також рівня чвертьфіналу Кубка України.
Не сказати, що ФК «Тернопіль» демонстрував тоді зразок яскравої гри, цього ніколи не можна було віднести до заслуг цієї команди, але наочно проявлялися всі козирі маленьких клубів — зіграність єдиного механізму, спортивна агресія, тактична виучка. ФК «Тернопіль» навіть на професійному рівні заграв дуже вдало і досить результативно.
Футбольна Фортуна дуже часто любить такі команди, достатньо згадати останній Євро та й деяких чемпіонів попередніх чемпіонатів Європи, або нинішнього чемпіона Англії «Лестер» і його сенсаційний торішній виступ. І такі звитяги вже стали аксіомою…
Та ми повернемося до тернопільських реалій. Будь-яка казка не могла тривати вічно — клуб з мінімальним бюджетом навіть на рівні суперників із другої ліги, якось раптом дострибався до першої, а потім несподівано… опинився в скрутному становищі. Фінансування не збільшили і кількох гравців ФК «Тернопіль», які раптово стали зірками, «повисмикували» конкуренти. Інші виконавці почали поступово втрачати кондиції, адже час невблаганний. А тут ще затягнувся процес зміни поколінь — дублери виявилися чи то не такими талановитими, як попередники, чи то їм просто потрібно було більше часу.
У підсумку сталося так, що на старті минулого чемпіонату ФК «Тернопіль» «забуксував», демонстрував беззубу гру і часто програвав. Однак такою катастрофою у турнірній таблиці, як зараз, тоді навіть і не пахло. Команда здобула кілька важливих очків, непогано, як на свій статус, виступила в Кубку України, привізши до Тернополя донецький «Шахтар».
Проте не кращий фінансовий стан укупі з певними дисциплінарними проблемами в колективі підкосили до того доволі міцні позиції у клубі Василя Івегеша. Він просто почав втрачати важелі впливу. А близькі до клубу джерела підказують, що на ситуацію наклалися ще й господарські прорахунки декого з оточення беззмінного керівника команди. Коротше, стілець захитався і потрібно було, щоб хтось його підштовхнув.
І цей «хтось» швидко знайшовся. Перед початком весняної частини чемпіонату клуб очолив Іван Марущак. Ми не будемо нині «оцінювати» його «сепаратиські настрої», нехай цим займаються компетентні органи, але факт стрімкої кар’єри переселенця з Криму очевидний — у жовтні 2015-ого він стає депутатом облради від БПП, а ще за чотири місяці очолив ФК «Тернопіль».
І до клубу він прийшов, наче принц-рятувальник на білому коні. Були виплачені всі борги, зникли проблеми з фінансуванням, і вже влітку Марущак «відмів» будь-яку конкуренцію з боку Івегеша і Назаренка, їх просто «відчепили» від професійного клубу. Паралельно новий «коач» став формувати і нову історію клубу, на прес-конференціях натякаючи журналістам, що все до нього — відстій і ретроград, а ось з ним клуб піде до нових, навіть єврокубкових висот. З нинішнього сезону команда грає у новій фіолетовій формі замість синьо-жовтої (для нового кольору придумали якесь дивне пояснення, що засновник міста Ян Тарновський колись носив… фіолетову сорочку), а тепер придумують ще й нову емблему.
Та повністю перетягнувши на себе ковдру, відчепивши разом з тренерами кількох ключових футболістів старого ФК «Тернопіль», Марущак не врахував, що вбиває дух цього самого старого ФК «Тернопіль», завдяки якому вдавалося досягати результату у минулому. Ми часто заміняємо це поняття словами «усмішка Фортуни» чи «божевільне налаштування», але діючі спортсмени добре знають справжній вплив цього фактору. І ось старе було зруйновано, а для будівництва нового потрібен час, а ще гроші, причому далеко не такі суми, яких потребував ФК «Тернопіль» Івегеша і Назаренка. Не врахувавши це, ми тепер і маємо такий плачевний результат…
Коли ФК «Тернопіль» катастрофічно «влітав» суперникам на фініші минулого чемпіонату і було очевидно, що Івегеша влітку «сплавлять», просто у повітрі літали думки про необхідність «свіжої крові». У підсумку в міжсезоння зробили таке «переливання», що новачків стало більше, ніж основних старожилів.
Проте у футболі дуже рідко буває, що команда «з листа» демонструє чудові результати. Це можливо хіба за умови, що її виконавці — дуже високого класу. Новачків ФК «Тернопіль», на жаль, при всій до них повазі, до «зірок» поки не віднесеш. Отож, новій команді необхідно було зігратися.
В таких умовах крок назад, до другої ліги, був, можливо, більш доречний, ніж спрямування всіх ресурсів на збереження місця у першій лізі. Мета за будь-яку ціну, навіть всупереч спортивним принципам, залишитися у першій лізі, нагадала тактику самогубних наступів японської армії в другій світовій війні, що, як вважають експерти, і підірвали міць тодішньої Японії та призвели до її катастрофи.
Якщо ж проводити футбольні паралелі, то перед очима приклад рівненського «Вереса», який поступово пройшов всі футбольні щаблі українського аматорського і професійного футболу, а нині посідає в першій лізі друге місце. В останньому матчі «Верес» переміг на виїзді «Гірник-Спорт» із Горішніх Плавнів — 6:1. Але найголовніше, що клуб має міцні фінансові тили, самобутні склад, тренера і малюнок гри. «Верес» розвивається гармонійно, чого не скажеш про нинішній ФК «Тернопіль»…
Що далі?
Не хочеться будувати тут якісь похмурі прогнози на піску, але вся практика тернопільського футболу показує, що в умовах, коли немає результату наші команди довго не існують. У головних фінансистів (ким би вони не були) швидко закінчується терпець, тоді починаються проблеми з виплатами і швидко настає катастрофа.
Причому нинішній ФК «Тернопіль», то вже не команда «тернопільських пацанів», які були готові потерпіти при фінансових негараздах. Нині за «Тернопіль» грає вже зовсім інший контингент, і при перших ознаках «зміни вітру» він відразу «змінить вітрила». При всіх твердженнях Івана Марущака про патріотизм новачків до команди, він і сам розуміє це. Та й навряд чи буде сенс їм у цьому дорікнути — футболісти приїхали заробити.
Отож, у президента-тренера залишилося не так багато часу. За період його перебування в клубі, ФК «Тернопіль» зіграв у першості першої ліги 19 матчів, не здобувши у них жодної (!) перемоги (лише 5 нічиїх), і важко уявити собі більш песимістичний шлях. Отож, майбутній відтінок першості з трьома клубами із нижньої частини турнірної таблиці буде чи не найвирішальнішим. Якщо Фортуна знову не повернеться до ФК «Тернопіль», то майбутнє клубу важко уявити.
Олекса СОНЯХ, “Галас”
This website uses cookies.
