Меморіальні дошки у пам’ять про героїчних вихованців відкрили на фасаді 23-ої школи у Тернополі

У тернопільській школі №23 вшанували загиблих у зоні АТО Героїв капітана III рангу Дмитра Лабуткіна і старшого солдата Назарія Сикліцького.

У відкритті меморіальних дошок взяли участь не лише вчителі та учні 23 школи, а й рідні Героїв і тернополяни, які захотіли засвідчити свою шану бійцям АТО. На велелюдному пам’ятному заході до тернополян звернулися батьки загиблих Героїв.

«Згадується 12 років тому такий же чудовий весняний день, наш син був присутній на останньому дзвонику, закінчуючи цей навчальний заклад…Після подальшого навчання служив у Криму, після анексії півострова, не зраджуючи присязі, як справжній бойовий офіцер Діма вийшов одним з останніх з території Криму. З Дебальцево хтось вийшов, хтось не вийшов і загинув як справжній Герой. Я б хотів усіх попросити пам’ятати усіх загиблих Героїв. Доки ми будемо їх пам’ятати, вони будуть залишатися живими у наших серцях», – попросив тернополян батько Дмитра Лабуткіна пан Віталій.

«Назар із багатодітної сім’ї, один із двійнят, ріс звичайною дитиною. В той час і недостатки були і зарплат не платили, але ніхто не жалівся, я всю душу вкладала у дітей…Назар і його брат Максим в армії служили разом, все робили удвох, але повістка прийшла тільки Назару. Він не служив у Червоному Чабані, а лише мав там виконати завдання і повернутися на своє місце дислокації. Але тоді була зима, короткий день, і Назару довелося заночувати у Червоному Чабані. Досі ніхто не може пояснити нам, чому там виникла така пожежа. Досі не віриться, що його немає. Нам його дуже бракує. Тому сьогодні хочу попросити усіх батьків приділяти більше уваги своїм дітям, не жити окремим життям від дітей, а виховувати їх кожен день, бо сьогодні, бачу, батьки цього не роблять», – розповіла мати Назарія Сикліцького пані Надія.

У школі про своїх вихованців-героїв розповідають, що хлопці були добрими і чуйними дітьми, шанували стареньких, допомагали одноліткам і досягнули в житті висот справжніх патріотів своєї землі. Адже обоє до останнього подиху боролися за рідну Україну.

Історія війни в обох захисників різна.

Дмитро Лабуткін до окупації Криму проходив службу у Севастополі, згодом служив в Одесі і з 21 січня до зникнення 16 лютого 2015 року був прес-секретарем ЗСУ, збирав інформацію та фотографував усе, що відбувалося у тоді гарячій точці – у Дебальцеве. Проте довести відзнятий матеріал йому у Київ не вдалося – його БТР та колону із пораненими обстріляли вороги.

Назарій Сикліцький здобув професії електрогазозварника і водія, а в Збройних Силах України, ще під час служби в армії, отримав звання старшого солдата. Згодом, у липні 2014 року його призвали за мобілізацією і він служив на Херсонщині у складі батальйону «Збруч». У село Червоний Чабан Каланчацького району Назарій прибув на завдання і мав повернутися у місце своєї дислокації ще до ночі, але не встиг, вирішив переночувати 1 лютого 2015 року з побратимами. Досі версії різні, хто винен у пожежі та вибуху складу боєприпасів. Та шістьох бійців, які загинули, не повернути.

Світлана КРИЧКІВСЬКА