На подвір’ї ліцею імені Івана Франка в Підволочиську зібралися десятки людей — родичі, побратими, друзі, односельчани. Всі з однією метою — зустріти Героя. Після тривалих років у ворожому полоні Володимир Мотика нарешті повернувся додому.
Це зворушливе повернення — не просто подія, це символ надії, віри та сили духу. Саме в рідному навчальному закладі, де Володимир колись робив перші кроки у доросле життя, він знову ступив на рідну землю. Зустріч була теплою та щирою. Колишній полонений не приховував емоцій і подякував за підтримку та молитви, які допомагали йому вистояти.
— Молитва — це те, що тримало мене на ногах, — поділився Володимир. — Прошу: не переставайте молитися. За матерів, за дітей, за всіх, хто бореться за Україну. І особливо — за тих, хто ще досі у полоні.
Директорка ліцею Оксана Коцій вручила захиснику пам’ятні подарунки, а голова громади Віталій Дацко щиро сказав:
— Вітаємо вдома, Володимире. Ми вірили і чекали на тебе!
Привітати побратима також прийшли Іван Романюк і Андрій Вінницький — вони разом з ним були в полоні та вже раніше повернулися додому.
Цей день запам’ятається всім. Це — про силу духу, про незламність і про любов до Батьківщини.
Ласкаво просимо додому, Володимире. Україна тобою пишається!
