У львівській лікарні святого Луки виходили 33-річного священника о.Андрія Бойка із Тернопільщини, який отримав 70% опіків тіла через вибух котла. З таким ураженням, кажуть медики, зазвичай не виживають, але їм вдалося неможливе. Про це Львівському порталу повідомили у Першому медоб’єднанні Львова.
Отець Андрій Бойко сам із Тернопільщини, є священнослужителем Бучацької єпархії УГКЦ. Нещастя з ним сталося 1 січня. Того дня отець був вдома у селищі Мельниця-Подільська. Порався на подвір’ї, коли почув із будинку дивний звук. Тільки-но чоловік забіг усередину, як вибухнув твердопаливний котел, – пише Львівський портал.
«Швидка» доправила священника до найближчої лікарні, де його ввели в стан медикаментозного сну та підключили до апарату ШВЛ. Вже наступного дня отця Андрія перевезли до Львова у лікарню святого Луки, де діє найбільше в західних областях опікове відділення.
Пацієнт був у вкрай важкому стані: опіки 70% поверхні тіла, половина з яких – глибокі. Постраждали дихальні шляхи, обличчя, тулуб, верхні та нижні кінцівки. Аби очистити рани від змертвілих тканин, лікарі відразу забрали священнослужителя на операцію. І потім щодва дні висікали некрози та одномоментно пересаджували ксеношкіру. Також важкому пацієнту неодноразово переливали кров.
Майже місяць священник був в реанімації. Анестезіологи та комбустіологи фактично витягли отця Андрія з того світу.
«Тут стояло питання життя і смерті. Такі пацієнти дуже складні. З ними завжди працює велика команда медичного персоналу, яка цілодобово спостерігає та надає допомогу. За статистикою такі опікові пацієнти закінчують погано. Але, на щастя, спільними зусиллями нам вдалося врятувати цього пацієнта», – розповідає завідувач відділення термічної травми та пластичної хірургії лікарні святого Луки Іван Рик.
Ще під час перебування в інтенсивній терапії з отцем Андрієм почав займатися фізичний терапевт. Вони виконували різні вправи для того, щоб не втратити м’язову масу та уникнути ускладнень з боку дихальної системи.
Нині пацієнт вже перебуває у звичайній палаті, сам дихає, говорить, сідає та харчується. Завдяки регулярним заняттям вдалося повністю відновити амплітуду рухів у нижніх кінцівках, а от з верхніми ще потрібно працювати.
Священник безмежно вдячний за порятунок і каже: «З цього моменту всі лікарі, медичний та реабілітаційний персонал назавжди залишаться в моєму серці. Я буду за це вдячний Богові до кінця свого життя».
