Урочистий захід із нагоди відзначення 106-ої річниці проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР — День Соборності України сьогодні відбувся на межі Тернопільської і Хмельницької областей. Разом із представниками місцевої влади та краянами були священнослужителі різних конфесій.
Очолив молитву за Україну і за наших захисників єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владика Володимир Фірман.
“Сьогоднішня подія є не тільки історичною, а метафізичною, є подією, яка у своїй природі містить доленосні слова «бути чи не бути»? Ця подія столітньої давності й сьогодні — у новому тисячолітті — звучить тим же відгомоном туги за єдністю, — зазначив владика Володимир Фірман. — Щоразу, коли молимося гімн «Боже, Великий, єдиний…», кажемо, що «В єдності, сила народу! Боже, нам єдність подай!» В усі віки, мій дорогий і зранений війною, народе, нам у найбільш відповідальні моменти, завжди чомусь не вистачало єдності, ми не вміли, а чи не хотіли, «минулу славу повернути» . І тут слушно згадати слова Йосифа Сліпого, який зі своїми переживаннями за долю своєї країни писав: «Український народе, стань уже раз собою! Позбудься уже своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуговування чужим, підлещування і пониження, бо на встид і сором не бракує їх ще й нині в наших національних і церковних провідних кругах. Отрясися зі своїх вікових недостач, стань на свої ноги…».
Проголошення Центральною Радою IV Універсалу, в січні 1918 року, за яким Україна, мала б стати самостійною і незалежною, не збулося, і навіть Універсал про створення єдиної і незалежної Української Народної Республіки 22 січня 1919-го року не – приніс бажаної перемоги і не оправдав очікувань багатьох українців. Андрей Шептицький у той час писав, що «…не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям є вороги, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависті!» А ще в одному зі своїх послань Митрополит писав: «Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, взаємне поборювання й отаманщина … що вже так сильно спричинилося до руїни і упадку усіх наших надій при першій нашій спробі побудувати Українську Державу…»
“Ми сьогодні «свою історію пишемо кров’ю по святій землі», градус боротьби за волю і свободу сягнув чи не найвищої позначки, як і градус корупції і неправди в ешелонах державних і військових, — додав владика. — Андрей Шептицький писав: «Як довго не буде між нами християнської єдності, так довго й найслабший противник буде від нас сильніший! Як довго у національних справах більше пам’ятати будуть українці про власне і індивідуальна добро, так довго загальна справа не буде могти успішно розвиватися».
«За честь, за славу, за народ» у цій кровавій боротьбі вже загинуло сотні тисяч українських синів і доньок, але ця «боротьба, незважаючи на великі втрати і ворожі перемоги на полі безпосереднього зудару, успішно обороняє життя нації і вможливлює поважні здобутки українства… Завдяки всім жертвам полеглих борців зберігається національна субстанція і підстави для визволення і вільного розвитку українського народу», — писав Степан Бандера. А Йосиф Сліпий, немов би вторував йому: «Дякую Всевишньому за те, що мене били, а не величали раби!» Як і в 1919 році, коли ця відбулося в Києві проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР, свята Софія стояла, як свідок із князівської доби, так і в новітній історії вона стане символом єдності нації і могутності нашого народу”.
