Тіло Володимира Кізлика виявили у полі, за 300 м від рідного дому. У його вбивстві звинуватили колишнього правоохоронця. Рідні звернулися до редакції, бо побоюються, що той уникне покарання. Кажуть, через три дні після вбивства він вже розгулював містом, а кілька днів тому знову попався поліції — тепер на браконьєрстві.
Адвокат каже, що клієнт жодного стосунку до цього немає. Що вдалося з’ясувати повідомляє «20 хвилин».
«Володя нам був татом, братом і надійною опорою… І зараз ми маємо зробити все, аби покарали того, хто відібрав його життя, аби совість перед пам’яттю брата була чистою», — до редакції звернулися сестри загиблого жителя Тернопільщини.
Рідні кажуть, що у смерті брата звинуватили колишнього міліціонера, якого вже на третій день вони бачили у місті. Йому інкримінують вбивство з необережності, бо прийняв людину за кабана і вбив чоловіка. Хоча сестри запевняють, що стріляв з відстані 60 м — у місячну ніч, коли навколо все засніжило, тому було добре видно, у кого цілив. Тому рідні запевняють, що вбивство було умисним. Тим паче, що полював в час комендантської години і коли саме полювання в Україні під час дії воєнного стану заборонене. Але це зійшло йому з рук. Днями екс-правоохоронця знову затримали зі зброєю, на яку не мав дозволу, а в авто були тушки підстрелених кабанів.
Справа вбивства зараз в суді. Чому рідні бояться, що обвинувачений не відповість за вбивство брата і що каже адвокат підозрюваного про обидві справи?
— Нашого брата, Кізлика Володимира Мирославовича, добровольця та члена ТРО Байковецької громади, поранили з вогнепальної зброї за 300 м від його дому — на городах, в межах населеного пункту, — розповіли Оксана Єфтеній та Лариса Стебніцька, звернувшись до редакції. — Близько 22.00 група осіб, які мали на меті пристріляти оптичний приціл вночі по живих істотах. Після цього, не викликавши швидку та не спробувавши йому допомогти, залишили брата помирати, та поїхали палити взуття, та знищувати інші докази.
— 27 січня 2024 року близько 6-ї години ранку до співробітників відділення поліції №4 м. Збараж надійшло повідомлення від 58-річного жителя Тернопільського району про те, що він випадково застрелив невідомого чоловіка, — повідомляли тоді у поліції. — За попередніми даними, фігурант разом зі знайомим, який придбав мисливську зброю, виїхали у поле для її пристрілки. Помітивши вдалині невідомий об’єкт, чоловік сприйняв його за звіра та здійснив один постріл. Проте, підійшовши ближче, «мисливці» побачили мертву людину, про інцидент повідомили працівників поліції.
Поліцейські з’ясували, що зброя, з котрої вистрілив фігурант, належала його товаришу і була офіційно зареєстрована. За даним фактом слідчі розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статті 119 (Вбивство через необережність) Кримінального кодексу України.
Всю ніч тіло брата лежало на людських городах, кажуть сестри. Колишній працівник міліції, який зізнався у скоєному, повідомив про це аж над ранок.
— Нам досі не віриться, що поліція кваліфікувала це як вбивство з необережності! — кажуть сестри. — Через три дні після скоєного наші рідні бачать, як він (підозрюваний — прим. авт.) вільно пересувається містом, хоча йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ми про це неодноразово повідомляли слідчого, але нас просто ігнорували.
Згодом, як дізналися сестри, підозрюваному змінили запобіжний захід на більш м’який — вже не цілодобовий домашній арешт, а лише в нічний час.
— 10 листопада підозрюваного впіймали працівники поліції за 70 км від Тернополя з двома тушками кабана в багажнику, купою зброї та тепловізійним прицілом, — кажуть сестри. — Скільки ще він має вбити людей, щоб його покарали?
Чоловікам, які перевозили туші кабанів, слідчі поліції інкримінують ще й незаконне полювання, повідомили у поліції.
— Незаконне поводження зі зброєю та незаконне полювання, вчинене групою осіб, інкримінують слідчі Бережанського відділу поліції трьом чоловікам, яких працівники ГРПП зупинили 10 листопада близько опівночі на території Саранчуківської територіальної громади, — повідомили у поліції. — Фігуранти поверталися з полювання і перевозили в багажнику автомобіля Mitsubishi L200 Trojan YT06 MWY дві тушки кабанів.
У чоловіків працівники поліції виявили та вилучили дві рушниці з набоями, три мисливських ножі, тепловізор та тепловізійний приціл. Правоохоронці встановили, що одна з рушниць належить жителю Івано-Франківської області, а інший карабін колись належав одному із мисливців з даного авто. Проте після того, як чоловікові інкримінували вбивство через необережність і працівники контролю за обігом зброї ГУНП в Тернопільській області анулювали дозвіл на зберігання та використання зброї, він його продав товаришу. А перед полюванням, як стверджує підозрюваний, взяв, аби пристрілятися.
— Порушення правил полювання, відповідно до частини 2 статті 248 Кримінального кодексу України, караються штрафом або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, — повідомили у поліції. — Триває слідство.
Тому сестри побоюються, що людина, яка поцілила в їхнього брата, може уникнути покарання, адже поки справа вбивства в суді, він знову їздив Тернопільщиною зі зброєю.
Оксана Єфтеній розповіла, що проживала разом з братом, адже після початку повномасштабного вторгнення переїхала на Тернопільщину з окупованих територій. Володя прихистив жінку із родиною. Того вечора, коли його застрелили, жінка пішла в нічну зміну на роботу. На ранок зателефонувала до брата, але той не відповів. Дзвонила до нього і сестра Лариса, — безрезультатно. Сестри хвилювалися, куди міг подітися брат.
— Його у селі називали Марко, таке прізвисько, — згадує пані Лариса. — І тут мені телефонують з незнайомого номера. Питають, чи знаю я Кізлика Володимира Мирославовича. Мені аж руки й ноги затремтіли, ніби відчувала — щось сталося.
Доки сестри доїхали додому, все село гуділо звісткою: Марка застрелили браконьєри. Коли жінки дісталися дому, на місці працювала поліція, а тіло забрали до моргу. Ні сестер, ні чоловіка однієї з них, який був на місці, не допустили до опізнання.
— Володя був дуже справедливим і готовим прийти на допомогу, тому в селі його любили і поважали, — каже пані Оксана. — Добровольцем пішов в ТРО. Власної сім’ї не створив — ми були його сім’єю. Наші батьки рано покинули цей світ, то Володя був нам і за брата, і за батьків. Всього нас п’ятеро — крім нас з Ларисою є ще брат і наймолодша сестра. Вже — четверо…
Жінки кажуть, часто люди в селі в них запитують, що зі справою. І боляче відповідати, що вироку і покарання немає досі. Натомість обвинувачений вільно ходить, їздить зі зброєю в машині. І нема на то ради…
Справа вбивства вже в суді. Тим часом обвинуваченому продовжили обов’язки, визначені судом: з’являтися до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Тернопільського району без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у цьому провадженні; залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.
— Ми боїмося і почуваємося безпорадними, — каже пані Оксана. — Не знаємо, що робити і як нам бути. Він ходить спокійно вулиця, виїздить за межі району попри заборону — і ще й насміхається. Вже балакали, що ми якісь гроші в нього взяли. Це маячня. Ми цю людину вперше побачили в суді. До цього він не дзвонив, не приїжджав і навіть не попросив вибачення. Кажуть, що після випадку з нашим братом він був на полюванні ще й на Кременеччині. І все йому сходить з рук… Ми хочемо оприлюднення, аби смерть нашого брата не була безкарною. Щоб совість перед братом була чистою, що ми його просто так не залишили.
Обвинувачений Олексій С. й справді колись давно був слідчим у міськвідділі міліції Тернополя. «20 хвилин» намагалися встановити точні дати роботи у силових структурах та дізнатися, в якому званні звільнився, коли саме це сталося і з якої причини. Проте у поліції нам в інформації відмовили, посилаючись на Закон про захист персональних даних, — ще й стосується особи, яка є обвинуваченою і підозрюваною у кількох злочинах.
Але, як вдалося нам дізнатися від власних джерел, які є пенсіонерами МВС та застали Олексія на роботі, звільнення чоловіка було пов’язане з тим, що напідпитку почав стріляти поблизу МРЕО. Саме після цього позбувся роботи. Це було близько 2000-х рр. Можливо, трохи раніше.
«20 хвилин» звернулися за коментарем до адвоката підозрюваного.
— Мій підзахисний з першого дня визнав провину у вбивстві з необережності, а що це саме воно, а не умисне вбивство, — очевидно, — каже адвокат Тарас Боднарчук. — Це майже класичний приклад із підручників для майбутніх юристів. Знайомі обвинувачений і потерпілий були. Але умислу його вбивати у мого клієнта не було. Вони не мали ані конфліктів, ані спільних справ. І він сам прийшов до поліції і зізнався у скоєному.
Щодо свіжих епізодів у біографії — зокрема й обвинувачення у браконьєрстві та незаконному володінні зброєю, адвокат, посилаючись на слова клієнта, запевнив «20 хвилин: «Він каже, що жодного стосунку до цього не має…».
This website uses cookies.