Під мальовничим Збаражем на півгектарній ділянці підприємців Фоміних, незважаючи на примхи погоди, дозрівають ароматні помідори. Правда, йдеться не про ґрунт просто неба, а про добротну теплицю.
Тепличний сектор, в якому через війну припинило роботу майже 35 відсотків господарств, через різні причини вже котрий рік перебуває у кризі. Як прогнозують експерти, у перспективі залишаться виробники, які не тільки зможуть конкурувати з дешевим імпортом, а й робитимуть ставку на якість продукції. Якраз про таке виробництво підприємців Галини і Валентина Фоміних на орендованій землі у Збаразькій територіальній громаді, де вирощують якісну продукцію без надлишкового вмісту нітратів, йтиметься далі, – пише “Сільський господар”.
Галина і Валентин 1994 року закінчили Київський аграрний університет і спершу працювали у тепличному господарстві «Калинівка» Броварського району Київської області. На 36 гектарах закритого ґрунту під час вирощування овочів там уперше в Україні впроваджували найпередовіші світові технології, наприклад, крапельний полив рослин. До честі керівника тепличного комбінату Володимира Чернишенка він не економив кошти на навчанні своїх працівників, регулярно у господарство запрошували голландських агрономів, які ознайомлювали колектив із новими технологіями у тепличному бізнесі, проводили із фахівцями навчання, тренінги. Тож п’ять років плідної праці стали для Фоміних школою набутих знань у теорії і практиці, бажанням започаткувати власну справу.
Так склалися життєві обставини, що молода сім’я переїхала на проживання у рідні для Галини місця – на Збаражчину. Згодом організували підприємство на базі орендованої теплиці у Збаражі, впровадили у виробництво голландську технологію вирощування методом малооб’ємної технології, щоб отримувати якісну продукцію без надлишкового вмісту нітратів. У 2015 році сім’я Фоміних взяла в оренду три гектари землі, виробила проєктні документи тепличного господарства на всю територію і збудували перший модуль власної теплиці площею пів гектара. Обладнання голландського виробництва встановлювали працівники польської спеціалізованої фірми.
– Насіння сортів огірків і помідорів, які тут вирощуємо, шукаємо постійно, – каже пані Галина. – Упевнившись у їх добрих характеристиках, висіваємо у теплиці. Наприклад, уже другий рік надаємо перевагу сорту помідорів Ігідо. Чим більше продукції, тим краще. Якщо з квадратного метра отримуємо до 30 кілограмів помідорів, вважаємо урожай хорошим.
Галина Фоміна за фахом агроном. Як учасниця бізнес–проєкту «В2В School» опанувала бухгалтерський облік і цифровізацію. Рецепти живлення рослин пані Галина складає самостійно, використовуючи рекомендації зарубіжних агрономів. До речі, хоча помідори самозапилюються, додатково у теплиці «працює» своя «фабрика» самозапилення – вулики із джмелями. Для джмелів збирати нектар із помідорового цвіту – звична справа, а от бджіл він відлякує…
Нині вітчизняні тепличники перебувають у непростій ситуації: ціна газу «вбиває» їх бізнес. А відсутність альтернативних джерел опалення робить виробництво не просто збитковим, а нереальним. Приватна підприємиця Галина Фоміна згадує час, коли складно було взяти кредит для придбання твердопаливного котла. Згодом стало працювати легше. Є роки, коли ситуація на виробництві складається сприятливо, а в інші часи – не дуже.
У пані Галини на виробництві турбот вистачає, а ще вона очолює громадську організацію «Наша громадська справа». Спільно з однодумцями допомагають нашим воїнам-захисникам: продуктовими наборами, амуніцією, не залишають без уваги жодне звернення з боку військових. Особлива підтримка в цьому, за словами моєї співрозмовниці, від волонтерки Орисі Куницької і священника ПЦУ отця Михайла Найка.
Шанси вистояти у тепличному бізнесі нині є не у всіх підприємців. Аби врятувати виробництво, треба виставляти законодавчі бар’єри, надавати підприємцям субсидії, дотації. Словом, потрібно враховувати досить коштовний «поріг» входу у цю галузь. Тому, крім сумлінної праці Галини і Валентина Фоміних, їм та іншим тепличникам потрібна серйозна державна підтримка.
Петро ГУДИМА
