При церкві Святого Івана Богослова (УГКЦ) в Тернополі нещодавно започаткували Школу іконопису Володимира Шерстія — заслуженого майстра народної творчості України. Впродовж тижня учні писали ікони, а 13 жовтня освятили в храмі. З наступною групою охочих освоїти мистецтво творення ікони художник працюватиме з 28 жовтня до 3 листопада.
Уже півтора року пан Володимир навчає тонкощам іконопису — це і щире бажання передати знання іншим, і молитва пензлем й фарбами з думками про захисників. Після масштабного вторгнення росії він служив добровольцем у батальйон «Карпатська Січ». В окопах намалював олівцем на дощечці ікону Покрови для побратимів. «Омофором покрий Карпатську Січ» — підписав. Від початку війни в Україні митець творить серію «Ікони, обпалені війною».
«Навіть недосконала ікона може мати велику силу»
Раніше пан Володимир навчав іконопису в приміщенні Західноукраїнського національного університету. Та все ж не покидала надія знайти затишний куток у храмі. Нині в благодатній атмосфері в церкві Святого Івана Богослова при допомозі й за настановами іконописця учні творять свої ікони, – пише “НОВА Тернопільська газета”.
— Із благословення єпископа Теодора та пароха церкви отця Івана Козія маємо змогу писати ікони в святині, — розповів Володимир Шерстій. — Півтора року ми з однодумцями збиралися в студії при університеті. Іконопис — це не просто мистецтво, це втілення душі. До нас приходять люди без спеціальної освіти, дехто раніше навіть пензля в руках не тримав. Хтось більш майстерно виводить лики святих, хтось проявляє індивідуальний стиль. Є бажання — все вдається! Навіть якщо ікона недосконала, вона цінна, бо в ній — рука й душа автора. Намолена ікона може мати велику духовну силу. Господь дає талант кожному — комусь до співу, комусь до танцю, комусь до малювання. Важливо відкрити цей талант. Чудово проявити талант в юному віці, але гірше взагалі себе не знайти. Серед наших учнів є сформовані особистості в певних сферах. Для мене за щастя передати свої вміння іншим, допомогти їм відкрити нові грані творчості.
Учасники іконописної студії за тривалий час спілкування стали як рідні. Дехто із них приходить і в нашу школу при храмі. Ми не тільки разом пишемо ікони, а й відпочиваємо. У нашій спільноті є мистецтвознавця та видавчиня Наталія Кутна-Кіналь, яка організувала для нас вже кілька туристичних турів — шляхами митрополита Андрея Шептицького, скульптора Йогана-Георга Пінзеля, на Кременеччину. Це ще більше згуртувало і надихнуло продовжувати добру просвітницьку і духовну справу.
«Ікони стануть унікальними родинними реліквіями»
Духовний наставник Школи іконопису Володимира Шерстія — отець Василь Макоїд. Спільно з іншими учнями священник відвідував заняття і натхненно писав Почаївську ікону Матері Божої.
— Ікона — дзеркало душі. Через образ пізнаємо образ Бога. Творячи ікони, молимося за мир і перемогу України, — зазначив отець Василь. — Радіємо, що при нашій парафії розпочала роботу іконописна школа. У першій групі були люди різного віку, з різним життєвим досвідом. Писала ікону жінка, яка невдовзі очікує на народження дитини. 14-річний Костянтин відвідував заняття зі своїм батьком, паном Андрієм. Поринули в іконописання їмості. У свою ікону вилила біль і молитву мати, яка нещодавно поховала сина… Кожен обрав собі зразок ікони, яка до душі. Хтось зобразив Ангела-Охоронця, хтось — Пресвяту Богородицю, хтось — святого Миколая. З Божою допомогою я намалював Почаївську Богородицю.
Обрав таку ікону, оскільки питання Почаєва нині особливо гостре. Ця ікона коронована в період, коли в святині служили монахи чину Святого Василія Великого. Для мене важливо було написати цю ікону саме зараз. Якщо приглянутись до ікон наших учнів, то в кожній — щось особливе. Через кольори, лінії, деталі автори відтворюють думки, переживання, радість, надію… Ці ікони стануть родинними реліквіями, які будуть передавати з покоління в покоління.
«Радію, що можу донатити при допомозі пензля і фарб»
«Молитва пензлем і душею» — під такою назвою учениця Володимира Шерстія Наталія Війтович нещодавно представила персональну виставку ікон. У доробку тернополянки — 80 ікон! Пані Наталя — підприємиця у сфері косметології, водночас всією душею захопилась іконописом.
— Шлях в іконописі я розпочала самотужки ще в 2021-ому році. Перша моя ікона — Богородиці-Годувальниці, друга — Ісуса. Якось я побачила дуже гарну грузинську ікону Богородиці — відтворила і подарувала мамі. Написала таку ж для друзів. Згодом створила ще з десяток таких ікон. Безмежно радію зустрічі з мудрим вчителем – іконописцем паном Володимиром, – ділиться враженнями пані Наталя. – Тривалий час ми писали ікони в студії, в камерному колі однодумців. Але все більше людей почали проявляти зацікавлення, тож запрацювала школа. Як тішаться учні, тримаючи власноруч створену ікону! Невимовне відчуття! Не буває двох однакових ікон. У кожного з авторів погляд Богородиці — інший, настрій — інший. Те, що в серці, передається у зображенні. Писання ікони супроводжується молитвою. Коли почалася війна, я ще більше поринула в іконопис. Чи повітряна тривога, чи важні новини — малюю. Щоб підтримати наших захисників, кілька ікон я передала на аукціони. Радію, що можу донатити при допомозі пензля і фарб. Це додає натхнення! Вдома маю понад 30 своїх ікон. Якщо прискіпливо глянути на них, то, звісно, можна знайти недоліки. Але я малюю те, що сповнює душу.
Наймолодший учасник Школи іконопису Володимира Шерстія — 14-річний Костянтин Романюк. Побачив оголошення біля церкви — записався разом із татом.
— Це моя перша в житті ікона! — радіє юнак. — У спільноті іконописців — натхненно й атмосферно. Належу до молодіжної організації при церкві та несу служіння у вівтарній дружині — прислуговую біля священника. В школі іконопису я зобразив «Покрову Пресвятої Богородиці», яка символізує захист нашої країни. А мій тато намалював Ангела-Охоронця. Будемо берегти ці ікони й продовжимо вдосконалюватись в іконописанні.
