Ольга Ензельт із Тернополя вчителює вже понад 25 років. Торік вона втратила роботу в рідному місті, натомість подала свою кандидатуру на вакантне місце у… Покровській школі №9 Донецької області. Нині із заходу вона дистанційно навчає дітей зі східного регіону. За версією премії Global Teacher Prize Ukraine Ольга Ензельт 2024 року увійшла в десятку найкращих учителів України.
Чи вперше подавалася на конкурс, як заохочує учнів вчити алгебру та куди витратить мільйон у разі перемоги — педагогиня поділилася з Суспільне Донбас.
“Почула результати премії — зраділа і водночас провела для себе таку паралель: сама я – з півночі Житомирської області, з міста Овруча — це прикордонне містечко з Білоруссю. Коли почалося повномасштабне вторгнення, бомбили там і моїх рідних. Живу я на заході Україні, а працюю – на Донеччині, на самому сході країни. Ніби поєднала всю Україну в собі”, – розповідає вчителька.
“У Тернополі я більше не шукала роботу, бо вважаю, що тоді зраджу Покровську, зраджу ідеї. Вийде, що я попрацювала трошки, знаєте, аби попрацювати. Вирішила: допоки працюватиме Покровська школа №9 і допоки буду потрібна — працюватиму”.
Як обрала покровську школу
Ольга Ензельт родом із Житомирської області, там закінчила фізико-математичний факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка. У 1998 році переїхала до Тернополя, де протягом 25 років викладала алгебру, геометрію та початки математичного аналізу. Була заступником директора.
У 2023 році педагогиня почала працювати у Покровській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №9 Донецької області. Зважилася на це не з першого разу.
“Вагалася: чи зможу я так працювати. Подзвонила і відмовилася. Однак, потім сіла і подумала. Напевно, Богу так завгодно, щоби я працювала саме в Покровську. В час, коли іде війна, кожен допомагає державі вистояти, перемогти. А що можу я? Помагати тільки своєю відданою працею. Оскільки дітям на Донеччині потрібна вчителька математики, напевно, це моя боротьба. Я не східнячка, але вже другий рік працюю у покровській школі”, — поділилася педагогиня.
Дистанційне навчання та українська мова на уроках
Серед учнів Ольги Ензельт із Донеччини є призери міських та обласних олімпіад з математики, яких вона готувала, але це було згодом, розповідає вчителька. Коли ж вона тільки-но йшла на свій перший урок на новому місці, зізнається — хвилювалася. Переживала, як сприймуть її діти та чи вдасться швидко налагодити з ними зв’язок через комп’ютерні монітори.
Великий плюс, що Донеччина працює на супер крутій платформі, ліцензованій від Microsoft.
“Я розуміла, що не знаю, хто сидить по той бік екрана. Буває, що камери не ввімкнені. Та хвилювання було не тільки в мене. Я відчувала, що хвилювалися й діти. Але вже через місяць нашого спілкування воно почало зникати, як от крига тане, тане, тане… А після року навчання випускники навіть телефонували — радилися, куди краще вступати”, — розповідає вчителька.
Ще одним її здивуванням була українська мова на уроках.
“Хороші діти, розмовляють українською мовою. Так, у кожного вона різна, але українська. Школярі дуже добрі, щирі. Свій урок починаю фразою: “Доброго дня! Як ви? Чи все у вас добре?” — і по той бік чую питання у відповідь: :”А чи добре все у вас?”, — згадує Ольга.
Історії успіху відомих людей, як мотивація для учнів
Мотивація — головний рушій у навчанні, переконана Ольга Ензельт. Діти ще до початку занять запрограмовані на невдачу, пояснює вчителька, бо батьки, старші друзі кажуть їм, що математика — це складно.
Саме тому на своїх уроках вона використовує історії успіху відомих людей, чий шлях був сповнений невдач та викликів. Це допомагає учням зрозуміти, що помилятися — це нормально, розповідає педагогиня.
“Життя — це не лише успіхи. Розказую про Коко Шанель, як вона йшла до свого тріумфу, як з’явилася її відома сукня. Про Генрі Форда, про Сороса. Діти мають розуміти, що невдачі — це теж шлях, і їх не треба боятися. Не треба боятися, що отримав якусь не ту оцінку — це всього лишень оцінка, яка каже про те, що щось потребує від них більшої уваги. Вчу дітей не плакати через оцінку, не вимагати її, бо це всього лише дороговказ”, — розповіла вчителька з Тернополя.
На її переконання, наявність математичного складу мислення – ще не гарантія успішного засвоєння математики.
“Дійсно так буває, що генетично дитина має схильність до точних наук, але інколи лінь перемагає, або відсутність поряд фахівця, який підтримав би той хист. Буває і так. Тоді дитина, хоч і має математичний склад розуму, але вона ніде себе не проявляє. Натомість є учні, яким складно дається математика, але вони працюють та досягають великих результатів і я знаю такі приклади”, — зазначає.
Як прийшла у професію та на що витратить мільйон у разі перемоги
Як розповідає Ольга Ензельт, про те, що буде вчителькою задумала ще в шкільні роки. Спочатку хотіла навчати учнів початкових класів, але викладачка фізики її переконала вступати на фізмат, згадує жінка.
“Я жодного разу про це не пошкодувала. Всі бідкаються про низьку зарплатню. Ця професія несе щось інше — тут дійсно значних статків не заробиш. Натомість лише тут отримуєш ті емоції, довіру дітей, неймовірну енергетику. Я не знаю, яка ще професія має такі бонуси — це тільки вчитель, вихователь дитячого садочка, вже навіть викладач не отримує тих емоцій”, — ділиться Ольга Ензельт.
“Я довго нікому не говорила. Знали тільки дуже близькі люди, що я працюю на Донеччині. Боялася не виправдати надію, що не витримаю цей виклик до кінця, щоб нікого не підвела”.
На премію Global Teacher Prize Ukraine вчителька подалася не в перше. Але попередній раз, каже педагогиня, поставилася до неї несерйозно. Цього разу все інакше. Коли побачила себе серед півфіналістів, відчула двоякі емоції.
“Зранку, коли мав бути результат, заходила на електронку — немає і немає відповіді. Думаю: значить є люди, хто робить більше. Коли бачу — відповідь: “Ви увійшли у топ-50″, — радості немає меж. Безперечно приємно, коли твою працю високо цінують — це з одного боку, але з іншого — треба було готуватися до нових випробувань, зокрема створити відеовізитівку — у 5 хвилин вкласти 25 років досвіду й почалося знову хвилювання”, — згадує Ольга.
1 вересня вчителька так само разів зо 20 відкривала електронну пошту. Потім ще й вимкнули електрику. Побачила результати фіналу премії, коли у соціальні мережі їй почали вітати.
“Це, напевно, не зі мною відбувається, подумала тоді. Це визнання твоєї праці, але водночас — велика відповідальність, перед дітьми, батьками, школою, колегами”.
Ольга Ензельт чесно зізнається, що мріє про перемогу та вже має плани на мільйон.
“Пересічні громадяни думають, що виграю і мені на руки чи на картку кинуть мільйон, насправді це не так. Організатори спрямують гроші на проєкт переможця. Я б хотіла відкрити освітній центр, який би допомагав обдарованим діткам вчити фізику, математику, логіку і розумові ігри. Водночас цей центр допомагав би діткам із малозабезпечених сімей, переселенцям надолужувати освітні втрати. Надіюся, що Покровськ буде вільним, Донеччина буде вільною. Якщо мені не вдасться все зробити тут (у Тернополі — ред.), то я виграш віддам Покровській школі №9. Та спочатку треба перемогти в конкурсі”, — каже вчителька.
