Роман Бачук проживає на хуторі Григорі, що поблизу Добромірки Збаразької територіальної громади. До села три кілометри, але буває там чоловік рідко. За його словами, потреби їхати туди немає, все необхідне має з господарства. Роман тримає кури, качки, корову та двоє телят.
Також у нього є пес, троє котів і крук. Чому, маючи квартиру в місті, обрав життя на хуторі, він розповів Суспільному.
Романові Бачуку 53 роки. Він живе на хуторі Григорі з 1993 року. Раніше доглядав за бабусею, яка дожила до 102-х років.
Коли Ольги Іщук не стало, він залишився в хаті один. Чоловік тримає чимале господарство.
“З двадцять курок, три когутика, три качечки та й для себе вистачає. Маю пай. Пшениця нормальна, кукурудза не дуже”.
Найбільше роботи, за словами Романа, біля корів. У нього їх три, одну назвав Капучина.
“Так назвали, колір такий, як капучино. Приїжджає бус, здаємо молоко, десь по сім гривень. Бабця Оля навчила доїти корову”.
Також на випасі з Капучиною чорна ялівка, а в хліві є сіре теля. Роман розповів, що невеликий прибуток дає і старий садок. Деревам близько 50 років, але ще родять. Яблука чоловік здає заготівельникам.
“Беруть на сік. Ну, на разі по дві гривні за кілограм збираних. Кілька разів вже здав, десь до тисячі приблизно вже маю”.
Витрачати зароблене на хуторі, за його словами, немає де. Тут є чотири хати, люди живуть у трьох. Найближчий магазин у селі, до нього близько чотирьох кілометрів. Буває він там нечасто, каже Роман. Купити продукти допомагає сусідка.
“У четвер у Збаражі базарний день, то вона продає молоко. Як мені щось треба, то вони мені купляють постійно і щоп’ятниці приїжджає пошта з продуктами. Привозять свіжу газету, хліб, олію, булочки, пиріжки, консерви. Найнеобхідніше, що треба для життя, на пошті можна купити”.
Окрім курей, качок, корів на обійсті є пес і три коти, а також крук, якого приручила Романова тітка. Стоїть тут і столітня хата, в якій народилася бабця Романа. Поряд зі старим будинком густа обліпиха.
“На зиму присипаємо цукром, як ліки, потім кидаємо трошки до чаю для профілактики, кажуть, що корисно”.
За освітою Роман технолог з бджолярства, за фахом каже працював давно, але недовго. У садку є вулики та зараз вони порожні. Часу на пасіку не вистачає, говорить чоловік. У планах на нині – ремонт насоса, яким качає воду зі свердловини. Розповів, до води тут 19 метрів. Також на хуторі є газопостачання, каже Роман.
“Десь років з 15-ть тягнули за свій рахунок, але склалися з сусідами і таки провели і маємо свій газ, дуже зручно”.
Власної сім’ї Роман немає, брат та сестра за кордоном, батьки померли, залишивши квартиру в Теребовлі, але за словами чоловіка, в селі йому подобається більше.
“Тихо, свіже повітря, звик. Людина звикає до всього, потім тяжко так зразу все кинути. Люблю господарку, люблю котиків, собачку, корівки, курочки. В місті, мабуть, що не буде можливості тримати”.
