Мабуть, не знайдеться українця, який б не переглянув телесеріал «Упіймати Кайдаша». Мова, традиції, проблеми, радощі… – усе рідне, знайоме. А чи знали ви, що актор Ярослав Безкоровайний, який грає роль друга Кайдашів Василя – наш земляк? Майбутня зірка театральної сцени та телеекранів народився в невеличкому містечку на Тернопільщині – Бережани. Можливості стати актором у рідному місті не мав.
«Коли я був ще зовсім малим, ми з мамою переглядали по телевізору церемонію вручення премії «Оскару». І тоді я цілком серйозно заявив: «Колись і я його отримаю». (Сміється). У школі відвідував театральний гурток. Але потрібно було рухатися далі», – розповів актор.
Згодом Ярослав Безкоровайний вступив до Теребовлянського вищого училища культури на спеціальність “Режисер видовищно-театралізованих заходів”. Та режисером йому стати не судилося, зате доля підкинула можливість бути актором. У 2004 році чоловік переїхав жити у місто Дрогобич, де почав працювати артистом драми у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Ю. Дрогобича. Через два роки Безкоровайний вирішив, що вчитися ніколи не пізно, а тому переїхав у столицю, де вступив до Київського національного університету театру, кіно й телебачення ім. І. К. Карпенко-Карого. Одразу після закінчення вишу став одним із провідних акторів Дніпровського академічного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, – пише “Сільський господар”.
«Це був перший україномовний театр у Дніпрі. Там я грав найрізноманітніші ролі, перевтілювався від мега позитивних героїв до розбишак. Щиро вдячний моїй рідній сцені, режисерам, акторам…»
У Ярослава багата фільмографія: грав ролі у багатьох популярних повнометражних стрічках, серіалах. Актор зізнається, що за роки професійної діяльності йому доводилося грати тільки характерні, а подекуди брутальні ролі бандитів, рекетирів, військових чи добровольців.
Коли розпочалася війна, Ярослав перевіз свою сім’ю у Бережани. Тут вони з дружиною почали волонтерити, допомагали військовим. Чоловік отримав повістку і готувався йти воювати. Служив у місцевій ТРО. Однак за станом здоров’я був списаний з військової служби. Зрештою родина Безкоровайних повернулася у Дніпро.
Згодом актор знявся у нашумілому телесеріалі «Перші дні». Ярослав каже, що це був дуже вчасний і потрібний проєкт. Його прем’єра спершу відбулася на платформі «Нетфлікс» і в багатьох країнах Європи. Найперше це робилося для того, щоб у світі не забували Україну. А ще це – нагадування про те, що насправді відбувалося у наших містах.
«На мою думку, світу важливо вкотре нагадувати про нашу біду. Адже коли в твого сусіда сталася біда, ти спершу хвилюєшся, чим можеш допомагаєш, але зрештою забуваєш, поринаєш у свої проблеми. Їм важко уявити як це жити, коли над головою літають ракети, коли посеред ночі здригаєшся від сирен, вибухів, коли щосекунди хвилюєшся за своїх дітей… – каже актор. – «Перші дні» – це шість різних серій, шість різних історій, які знімали шість режисерів і знімальних груп. Деякі навіть знімали паралельно. Терміни були доволі стислі. До знімального процесу було залучено багато європейських продюсерів. Фінансування кіно у нас не було, тому надходили кошти з інших країн. Та мені здається, що вийшов дуже потужний проєкт, який зачепив надзвичайно гострі й актуальні теми. Це фільм про те, що попри жорстоку війну люди залишилися людьми, про любов до ближнього, рідних, своєї країни».
Актор грає у серії під назвою «Білий ” – виконує роль безхатька зі складною долею. Попри весь трагізм тогочасних днів, там було немало веселих моментів, над якими глядач може не лише поплакати, а й посміятися.
…Ярослав продовжує робити свій неабиякий внесок у розвиток культури України, грає у театрі, знімається у фільмах, а окрім цього, разом із дружиною продовжують допомагати ЗСУ. Вони створили свою волонтерську організацію, яка називається «Сітка і банка». Їхня основна робота – це плетіння маскувальних сіток і виготовлення окопних свічок. Окрім того, намагаються виконувати різні прохання військових. Зокрема, карету «швидкої допомоги» з повним приладдям, пікап, прилади нічного бачення, дрони.
«Ми обладнали місце у старому закинутому підвалі. Наш друг розробив спеціальний станок для нарізання тканини на сітки. Столяри в театрі допомогли його виготовити. Тепер рулон 160 на 300 метрів я нарізаю за 15 хвилин. Робота пішла швидше і якісніше. Тож кому потрібно, звертайтеся, дам креслення і підкажу як це зробити», – розповів чоловік.
Ярослав поділився емоціями, які пережив, переїхавши з відносно спокійної Тернопільщини у Дніпро. Каже, що спершу було дуже страшно. До прикладу: літо, відчинені вікна, лунає сирена і ти чуєш як повз пролітають ракети. «Але те, як ми проходимо цей шлях, як боремося, як гідно поводимось, навіки закарбується у світовій історії. Слова Залужного «Нам буде ще дуже важко, але точно вже не буде соромно» характеризують нас як націю. Пишаюся своїм походженням, своєю країною. Єдине, що можу сказати: “Все буде Україна!” – резюмував Ярослав Безкоровайний.
