У Василя Романчака з села Підгайчики Теребовлянської громади біля хати росте майже 20 тисяч кущів кал.
Історія двох цибулин
Кожне захоплення має свій початок. Так само, як і в нашого співрозмовника. Ось уже 14 років пан Василь засаджує 8 сотих городу калами. Якщо рідні та односельці до такого вже звичні й навіть мають красиві фото на квітучій локації, то у гостей, які бувають у Підгайчиках, поле кал викликає подив.
– Я завжди любив квіти, але кали – то щось особливе, – розказує Василь Романчак. – Розпочалося усе, не повірите, з двох невеличких цибулин. Якось на ринку в Теребовлі чоловік продавав квіти, серед них у вазоні я побачив кали. Стояв тоді мов зачарований. Спершу купив дві цибулини, а за деякий час – ще кілька. Потім їх розмножив, і ось результат моєї праці – цілий город. Щоправда, деколи купую цибулини нових сортів. Так би мовити, поповнюю колекцію.
Шкідники не люблять кали
Господар має 8 сортів цієї квітки різних кольорів: і жовті, і бордові, і білі, і помаранчеві, і навіть чорні (це сорт «Одеса» – авт.). Таке розмаїття кал в одному місці милує око. Зараз саме пік їхнього цвітіння. Так триватиме до початку серпня.
– Загалом кали невибагливі, – зауважує пан Василь. – Однак цього року погода для них несприятлива – то дощі, то сильна спека. Кілька кущів змила злива, довелося досаджувати. Ці квіти не дуже світлолюбні, а в мене город з сонячного боку, то це не зовсім добре для них. А спека їм шкодить. Щоб кали росли й мали гарні квітконоси, організував систему поливу. Основне, що до них не чіпляються шкідники. Чого не скажеш про інші квіти. Час від часу просапую ґрунт, підливаю їх, і ось увесь догляд.
Часто свої квіти Василь Романчак дарує друзям та знайомим. Каже, що хоче й з іншими ділитися їхньою красою. І додає, якщо кали часто підрізати й міняти воду, то вони можуть простояти у вазі півтора місяця.
Авторка: Оксана СМІЛЬСЬКА
