Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 вересня 2023 року.
Так, місцевим судом встановлено, що 7 лютого 2020 року, приблизно о 3 год. 50 хв. обвинувачений Дмитро Ш., керуючи технічно справним автомобілем “Мерседес–Бенц Спринтер”, рухався автомагістраллю із м. Мішкольц у напрямку м. Будапешт (республіка Угорщина) в межах дозволеної швидкості 115–125 км/год.
Тим часом попереду на автомагістралі внаслідок зіткнення двох автомобілів виник затор, що призвело до зупинки транспортних засобів, тому з автомобіля “Мерседес–Бенц” на узбіччя вийшло 8 пасажирів. Під час керування водій Дмитро Ш. не дотримався вимог Конвенції про дорожній Рух (далі – Конвенція) й Декрету № 1/1975 (II.5) Міністерства транспорту і поштового зв’язку Угорщини та Міністерства внутрішніх справ Угорщини “Про правила дорожнього руху” і хоча був завчасно повідомлений про затор на дорозі (на автомобілях було увімкнено габаритні та аварійні сигнали), обвинувачений не дотримався вимог ч. 1 ст. 13 Конвенції, не зменшив швидкість руху, у тому числі до повної зупинки автомобіля (що засвідчила відсутність гальмівного шляху на місці пригоди), а продовжив рух і допустив зіткнення спочатку з одним, а потім – з другим попутним автомобілем. Унаслідок цього “Мерседес–Бенц Стринтер” утратив керованість і його винесло на узбіччя, де стояло вісім пішоходів. У результаті дорожньої пригоди двоє чоловіків-українців загинула на місці, один отримав тяжкі тілесні ушкодження, а п’ятеро – середнього ступеня тілесні ушкодження, – повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Слід зазначити, що, відповідно до частин 1 і 2 ст. 56 Договору між Угорською Народною Республікою та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаного 15 липня 1958 року в м. москві, Департамент нагляду за розслідуваннями та підготовкою обвинувачень Генеральної прокуратури Угорщини передав кримінальне провадження щодо Дмитра Ш. в порядку перейняття до Тернопільської обласної прокуратури.
Згідно з Кримінальним кодексом Угорщини, діяння Дмитра Ш. Кваліфікується за ч. 1; п. b) ч. 2 ст. 235 КК Угорщини (спричинення через необережність смертельної дорожньо-транспортної пригоди), яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 1 року до 5 років.
Конвенція про дорожній Рух (Відень, 8 листопада 1968 р.) ратифікована із застереженням і заявами Указом Президії Верховної ради УРСР №2614-VIII від 25 квітня 1974 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 598 КПК України, покарання, що призначається вітчизняним судом, не повинно бути суворішим за покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 1 вересня 2023 року 65-річного жителя м. Тернополя Дмитра Ш. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох перехожих, середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження – п’ятьом і тяжкі тілесні ушкодження ще одному чоловіку), та призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком до 3-ох років.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив Дмитра Ш. від відбування основного покарання з випробуванням і встановив 2 роки іспитового строку із поклав обов’язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2, ч. 3 ст. 76 КК України, – періодично з’являтись до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання або роботи та без дозволу не виїжджати за межі України.
Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, прокурор в апеляційній скарзі просив цей вирок скасувати і новим вироком призначити Дмитрові Ш. покарання у виді 5 років позбавлення волі. Уважав, що місцевий суд не врахував тяжкості вчиненого злочину та особу винного і призначив покарання, недостатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і, підстави для його скасування та постановлення апеляційним судом нового вироку відповідно до ст. 420 КПК України, – відсутні.
Стосовно доводів прокурора, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то колегія суддів наголосила, що апелянт, посилаючись на ст. 414 КПК України, просив апеляційний суд призначити покарання, аналогічне вже призначеному , – 5 років позбавлення волі.
Також прокурор не навів переконливих доводів і щодо неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Міськрайонний суд при призначенні Дмитрові Ш. Покарання правильно врахував наявність кількох пом’якшуючих обставин, а саме повне визнання ним своєї вини; щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення; добровільне повне відшкодування усім потерпілим завданої матеріальної та моральної шкоди; його належну процесуальну поведінку після вчинення кримінального правопорушення та критичне ставлення до вчиненого. Також, суд врахував наявність в обвинуваченого на утриманні онкохворої дружини, яка потребує постійного догляду.
Крім того, звільняючи Дмитра Ш. від відбування покарання з іспитовим строком, суд врахував думку родичів загиблих внаслідок ДТП, які просили водія суворо не карати та призначити покарання, не пов’язане із позбавленням волі, а також не позбавляти його права керувати транспортними засобами.
Аналогічні заяви вони подали і до апеляційного суду, в яких заперечують проти апеляційної скарги прокурора.
Також із пояснень сторін та із матеріалів кримінального провадження під час апеляційного розгляду встановлено, що всі зазначені у вироку особи, яким внаслідок ДТП заподіяно тілесні ушкодження, в ході досудового розслідування заяв про залучення їх як потерпілих не подали, оскільки Дмитро Ш. повністю відшкодував їм завдану шкоду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави вважати, що обвинувачений усвідомив суспільну небезпеку своїх дій і не лише формально проголосив прагнення усунути їх шкідливі наслідки, але й реально вжив усіх заходів для їх усунення, наскільки це можливо, тому колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції, що виправлення Дмитра Ш. можливе без ізоляції від суспільства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 вересня 2023 року щодо Дмитра Ш. – без змін.
