«Доброго ранку, мої пернаті друзі», – так щоразу розпочинає свій день Марія Коваль із села Васильківці, що на Гусятинщині. Побачивши господиню, птахи у вольєрах починають радісно метушитися, а дзвінкоголосі півні ще гучніше затягувати свої досвітні пісні. У цьому гамірному пташиному царстві – три сотні курей двадцяти п’яти порід. Про своїх улюбленців господиня може розповідати безкінечно, бо за чотири роки добре вивчила усі їхні звички та вподобання.
«УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ З ПОДАРУНКА ДЛЯ ТАТА»
– А розпочиналося все з карликового півника, якого подарували татові на день народження, – розповідає “Сільському господарю” Марія. – Він був дуже красивий. А як голосно і дзвінко співав уранці! Щоб півник не сумував, ми купили для нього пару. Потім на нашому подвір’ї оселилися лаунбрауни – найкращі кури-несучки. Вивчаючи цю породу, я заодно знайомилася з іншими видами курей. Згодом у нас зʼявилися кохінхіни. Коли тато побачив, наскільки я захопилася птахівництвом, запропонував збудувати вольєри і створити там відповідні умови для курей. На другому поверсі ми змайстрували п’ять боксів, у кожному з яких є два вольєри. На стіни та підлогу постелили плитку, провели воду, освітлення і поселили кохінхінів. У народі їх називають «королівськими курми». Вони гарні і масивні, одягнуті в пишні штани. Належать до м’ясо-яєчної породи. У моєму пташнику є кохінхіни палеві, гранітні, смугасті, чорні та білі.
УЛЮБЛЕНІ – ДЖЕРСІЙСЬКІ ГІГАНТИ
Загалом на господарці Марії Коваль 25 порід курей яєчного і м’ясо-яєчного напрямів. Серед них – леггорни, далматинці, марани, лівенські ситцеві, бресс-гальські, амрокси, адлери срібні, брами світлі, темні, куріпчасті і палеві, віандоти сріблі і золоті, легбари кремові, орпінгтони палеві і золоті. Але найбільше господині полюбилися джерсійські гіганти чорного, білого та голубого забарвлення. Вони спокійні, добре несуть яйця, невибагливі у догляді, легко переносять холодну і спекотну погоду та ваговиті. Півень сягає 4,5 кг, курка – 3,5 кг.
– Завдяки соціальним мережам я познайомилася з багатьма птахівниками зі всієї України. Ділюся з ними досвідом і часто обмінююся породами, – розповідає Марія. – Пригадую, як вперше побачила чорні кури Аям Цемані. Ця порода рідкісна і відносно сучасна, походить з Індонезії. Особливість її в тому, що у птахів не тільки оперення чорне, а й гребінь, ноги, дзьоб, м’ясо. Єдине, шкаралупа яєць кремова, а білок і жовток як у звичайних курей. Саме через цей чорний вигляд Аям Цемані ще не здобули популярності на Заході нашої країни. Тутешні господарі дуже мало цікавляться цією породою. Хоч насправді ці кури спокійні, невибагливі, їхнє м’ясо надзвичайно смачне. Яйця відмінно підходять для кулінарних потреб. Оскільки я не знайшла птахівників-однодумців, перестала розводити цю екзотичну породу.
УМОВИ ЯК У САНАТОРІЇ
За чотири роки пташина господарка Марії Коваль виросла у справжню мініфабрику. Господиня розводить майже три сотні курей. Утримує їх у просторих, спеціально облаштованих вольєрах. Птиця завжди має доступ до свіжої води, яка подається автоматизовано. Тут встановлено додаткове освітлення, від якого великою мірою залежить несучість птахів.
– Найбільшої уваги кури потребують навесні, коли відкладають яйця, тому в цей період потрібно особливо дбати про збалансоване та повноцінне харчування, – зауважує Марія. – Своїм курям згодовуємо перемелені відходи кукурудзи і пшениці. До корму та води додаємо вітаміни. Влітку поповнюємо раціон скошеною травою. Дбаємо про профілактику хвороб. Чистота і дезінфекція вольєрів – це ще один дуже важливий етап догляду за птицею. У подальшій інкубації велику роль відіграє і правильний збір яєць. Мені у цьому плані пощастило, бо маю сумлінних помічників – семирічного сина Іллю та дев’ятирічну донечку Ксеню. Вони залюбки допомагають збирати яйця, сортувати їх у коробки та підписувати.
БАДЬОРЯТЬ КРАЩЕ ЗА КАВУ
Кожен свій ранок Марія Коваль розпочинає із відвідин свого пташиного царства. Каже, що навіть кава так не бадьорить, як ранішня зустріч із пернатими улюбленцями.
– Зі всіма вітаюся і даю настанови, щоби за день знесли багато яєць, – посміхаючись мовить Марія. – Після розмови із птахами я заряджаюся на весь день. Вони всі такі красиві і кольорові. А які співучі! Ми вже звикли до того, що півні можуть кукурікати навіть о третій ночі. Птахівництво для мене – це красиве хобі. Основне моє місце праці – родинне фермерське господарство «Коваль», де я обіймаю посаду бухгалтера, а в сезон картоплі відповідаю за її реалізацію. Тому догляд за курми я делегувала своєму помічникові. Але вільний час стараюся проводити серед своїх крилатих друзів. Радію, що моє захоплення підтримують дідусь і батько. Це ще більше мотивує мене займатися цією справою, від якої я отримую цінний досвід і велике задоволення.
Авторка Марія БЕЗКОРОВАЙНА
