1 лютого його мобілізували, а вже через 9 днів — помер від серцево-легеневої недостатності. Поблизу Тернополя 13 лютого поховали військовослужбовця Миколу Ірзайкіна. Без батька залишилися 8-річні дівчата-близнята, без чоловіка — дружина, без сина — мати з батьком.
Новина про смерть тернополянина через дев’ять днів після мобілізації викликала значний резонанс. У міському територіальному центрі комплектування запевняють, 35-річний чоловік пройшов належну військово-лікарську комісію. Був здоровим і не мав захворювань. Помер у навчальному центрі від раптового інфекційного запалення легень, пише “Терен”.
У нього піднялася температура. Ніхто не наполіг на лікуванні, адже він ні на що не скаржився. Коли його мобілізовували, то під час проходження медичної комісії Микола Ірзайкін був повністю здоровим. Він міг захворіти як від переохолодження, так і заразитися від інших військових, — каже офіцер міського територіального центру комплектування майор Віктор Білас.
Родичі також підтвердили, що Микола Ірзайкін супутніх захворювань не мав. Чоловік завжди був активним, займався моржуванням.
Він ніколи не хворів, на здоров’я не скаржився, займався моржуванням, — каже батько Героя Валентин Ірзайкін.
Проте рідні обурені через погані умови, в яких перебував Микола в навчальному центрі. На їх думку, ймовірно, саме через це чоловік й захворів.
За тиждень абсолютно здорової людини не стало — у це важко повірити. Ми навіть йому передавали сокиру з лопатою, бо в них там і цього не було. Не створили належні умови, тому так і сталося, — розповідає батько Валентин Ірзайкін.
Під час останніх телефонних дзвінків Микола Ірзайкін розповідав, що у приміщенні, де вони ночували, із 14 військових було 9 хворих, кажуть близькі друзі родини Ольга та Максим. Зі всієї кімнати тільки у двох хлопців були ліки, якими вони пробували вилікуватися.
Він сам був маленький, худенький. Із температурою 38,5 лежав 3 дні, тому запалення, напевно, було дуже сильне. Він мав 9 лютого їхати з лікарем на рентген, але зранку встав з ліжка, зроби три кроки, впав та помер, — каже пані Ольга.
Батько Героя показує останнє повідомлення, яке Микола Ірзайкін встиг відправити своїй матері, яка важко хворіє.
Привіт, Мамуля. Життя цікавіше за будь-яке кіно. Ось у мене наступає нова роль військового. Значить буду служити) Я вірю, що всім керує Бог. Він краще знає, що мені потрібно для еволюції душі. Моя задача — сумлінно виконувати свої обовʼязки. Люблю Тебе, моя Мама. Хочу, щоб ти дочекалася мене, тож живи! – написав син.
Микола Ірзайкін до мобілізації працював на підприємстві “Шредер”. Крім того, займався волонтерською діяльністю у благодійному проєкті “Жовтий фартух”. Роздавав безкоштовні обіди людям, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Він був дуже добрим. В нього були золоті руки та золоте серце. Завжди всіх слухав, допомагав стареньким, роздавав обіди. Він міг зробити ще стільки добра і дуже шкода, що пішов такою смертю, — каже зі сльозами на очах близька подруга родини пані Ольга.
Попрощатися із захисником 13 лютого прийшли його рідні, друзі, колеги та знайомі. Поховали Миколу Ірзайкіна на кладовищі Довжанка під Тернополем. Вічна і світла пам’ять!
Читайте також: військова прокуратура розслідує смерть тернополянина Миколи Ірзайкіна, який помер через 9 днів після мобілізації
This website uses cookies.