У Тернополі попрощалися з Олександром Данилюком. Він загинув на Донеччині 6 серпня. У жовтні боєць Нацгвардії мав святкувати свій 31 день народження.
Рідні, друзі, колеги та знайомі прийшли на Микулинецьке кладовище, щоб віддати йому останню шану, повідомляє Суспільне.
Воїну було 30 років. Він загинув 6 серпня на Донеччині, — розповів офіцер Нацгвардії України Анатолій.
“Смерть вирвала з наших рядів справжнього патріота та громадянина, мужнього і рішучого головного сержанта підрозділу Національної гвардії України Данилюка Олександра. Поблизу населеного пункту Урожайне він отримав поранення несумісні з життям”.
Офіцерка Нацгвардії Надія каже, була знайома з Олександром.
“Цей день нам нагадує про те, якою ціною ми здобуваємо перемогу. Я була знайома з Олександром, з його сім’єю, з дружиною ми навчалися разом. Надзвичайно світла, добра людина. Справжній чоловік, справжній воїн”.
На захист України Олександр став у 2013 році, — розповіла його мати Зоя Рочняк.
“Він пішов сам, ми навіть не знали, йому був 21 рік. Пішов сам у військкомат і сам записався до армії. У червні 2014 року потрапив у полон. Ми за ним їздили, допомогли донецькі люди. Дякуємо їм. Пройшов хрещення, разом з Петльованим, який тут поряд похований, вони разом загинули”.
Олександр, будучи головним сержантом взводу, хвилювався за побратимів, каже його вітчим — теж військовий ЗСУ Дмитро Рочняк.
“Саша — мій прийомний син. Але в нас не було такого, щоб він мене так називав чи я його називав пасинком. Він завжди для мене був син. Саша був дуже мила дитина. Хоробрий, мужній. Хоч і я військовий, але він не любив ділитися, він шкодував свою маму, щоб вона менше знала. Я знаю, що вони були на Авдіївському напрямку. Багато обстрілів було, але він якось виходив і людей виводив. Так, що у них у взводі втрат не було. Допомагайте ЗСУ чим можете: копійкою, працею, підтримкою, добрим словом. Ми зараз цього дуже потребуємо”.
Поховали Олександра на Алеї Слави на Микулинецькому кладовищі.
У захисника залишилися дружина, син, батьки та сестри.
