75 ляльок-мотанок — на мапі України. До творення цього мистецького проєкту під назвою «Обійми» долучилися 58 майстринь з усіх регіонів України. Натхненники задуму — подружжя переселенців із міста Ясинувата Донецької області Оксана та Олекса Муравльови, які нині мешкають у Бережанах. Презентували унікальну мапу на території замку Синявських із нагоди Дня Незалежності, нині вона мандрує Україною. Карта з ляльками-мотанками потрапила до Книги рекордів України. «НОВА…» поспілкувалась із Оксаною Муравльовою, яка є засновницею «Українського розмовного клубу «Файно» і керівницею донецького осередку ВГО «Союз українок»,- пише “НОВА…”.
— «Обійми» — символічна мапа-пазл, у якій поєднано творчу енергію майстринь із різних куточків України. Чому саме мотанки стали втіленням єдності українців?
—У час війни нам бракує єднання. Багато переселенців намагаються знайти себе на нових місцях. Скільки б не казали про нашу однаковість, але у мешканців різних регіонів свої характери. Саме через назву «ОбІймИ» (наголос можна варіювати) хочемо взяти в обійми тих, хто поруч, та разом іти до перемоги. Цією картою ми ніби огортаємо всю Україну, щоб ніякий ворог не зміг нас подолати. Ідея об’єднати через мотанку всю Україну виникла в розмові з керівником ГО «Креативний ХАБ «Бережани» Віктором Груб’яком. Спершу думали створити велику мотанку або декілька ляльок, які би трималися за руки. Про задум я розповіла друзям із Костянтинівки — підприємцям Наталії і Дмитрові Поколенкам. Упродовж п’яти років ми спільно втілювали різні ідеї. Для мапи бережанці виготовили дерев’яний пазл розміром 2 на 3 метри, щоб її можна було легко транспортувати. Вже тоді зрозуміли, що однієї чи двох ляльок бракуватиме. Через Фейсбук я звернулася до майстринь із проханням долучитися до нашого проєкту.
Мотанка — це оберіг, історія, філософія. Ляльки з тканини виникли на Надніпрянщині. У Західній Україні мотанок не знали, тут були дерев’яні та солом’яні іграшки. Для мапи ми використали авторські ляльки. На мій клич відгукнулися 58 майстринь з усієї України. Передали 160 унікальних мотанок. В одній із посилок було 50 маленьких, як мізинчик, ляльок. Авторка хотіла, щоб ми розмістили їх по межі Дніпропетровщини. Але мапа ламка, тому не могли зробити стільки дірочок. Лялечок ми розклали в руки мотанкам з інших областей. Це перегукується з тим, як частина України нині прийняли дітей з окупованої території та із зони бойових дій.
— Кожна мотанка несе особливий зміст. Розкажіть їх історії…
— Півтора місяця майстрині надсилали мені ляльки. З кожною з них я спілкувалася. На кожній мотанці є елемент певного регіону. Серед ляльок — мотанки-жінки, мотанки-чоловіки і мотанки-немовлята. Луганську мотанку авторка назвала «Журба», виконала її в чорному кольорі. Для мене вона особлива — уособлення промислової Луганщини. Родом я із Алчевська, де простягався завод на 16 км, впираючись у небо 64 трубами, де валив червоний дим. Нині там окупована територія. Не можу провідати рідних… Мотанка Соледара і Бахмута тримає у руках сіль. У ній — біль і надія на повернення. Херсонська мотанка — з кавуном. Одеську ляльку виготовили у підвалі. Росіяни обстрілювали місто, а майстриня з дітьми у сховищі робила мотаночки — відганяли хвилювання. Лялькарка з Дніпра проводила майстер-клас, а в той час у її будинок влучила ракета… Мотанка врятувала. Ляльку «Тернопільчанку» створила вчителька з Миколаївщини Ольга Аббасова.
— Мапа «Обійми» ще й рекордсменка!
— Так, занесена до Книги рекордів України. Коли я побачила, що наш проєкт зацікавив багатьох людей, то вирішила подати заявку. До створення мапи долучилися близько 70 осіб. Серед найактивніших — координаторка Фейсбук-групи майстрів України «Авторська лялька-мотанка» Тетяна Золочевська, бережанські волонтери і благодійники Руслан Запоточний, Андрій Якимів, Олена Тройнікова, Іван Івашків, Віталій Кавчак, а також — Державний історико-архітектурний заповідник м. Бережани, БФ «Карітас — Бережани». Допомогли нам виготовити підставку для карти, банер, встановити сцену. Я пошила великий синьо-жовтий прапор. «Карітас — Бережани» роздрукував описи до мотанок. Працівники заповідника організували презентацію мапи на території замку, невеличкий фестиваль із майстер-класами. Мій чоловік приготував куліш по-донецьки — частував присутніх. Після Бережан мапу представили у Броварах, далі — в місті Українка. Вже маємо запрошення від центральної бібліотеки Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського. Хочемо, щоб якомога більше людей побачили мапу, відчули подих єднання. А коли Україна буде звільнена від окупантів, розмістимо карту в музеї у Донецьку.
— Через російських окупантів вашій сім’ї довелося покинути рідну домівку. Як ви потрапили у Бережани? Маєте тут друзів чи родину?
— Мій чоловік із Краматорська, але з 90-их років ми мешкали в Ясинуватій. Я викладала українську мову і літературу в місцевому будівельному технікумі та в коледжі від Університету управління. Але в 2014-ому місто окупували росіяни. Довелося виїхати, поселились у Краматорську. У 2016-ому я заснувала «Український розмовний клуб «Файно», а в 2017-ому мені довірили очолити донецький осередок «Союзу українок». У Краматорську ми активно займалися волонтерством зі спільнотою «Разом до перемоги». Голова ГО «Бережанський майдан» Галина Проців часто навідувалася до нас дорогою до захисників. Власне вона і запропонувала торік приїхати в Бережани. На Тернопільщині ми також долучаємось до волонтерства. Від початку війни я самотужки пошила 2226 прапорів. Знайомі допомагають із тканиною. Стяги відправляю нашим воїнам на передову. З моїми прапорами заходили в Херсон! Два роки тому я пошила великі стяги, які запустили на окуповані території Криму, Донеччини, Луганщини. Віримо в перемогу! Хочеться вийти в поле на Донеччині, побачити рідну домівку. Нині у нашій хаті живуть російські військові… Але ми обов’язково повернемо все наше рідне!
