Російська оборонна промисловість продовжує одержувати сировину для виробництва титану з України. Здавалося б, на тлі повномасштабної та відкритої російської агресії це просто неможливо.
Проте дані, отримані РБК-Україна від інсайдерів, які працюють у титановій галузі, підтверджують, що значна частина титанової сировини, що експортується з України, через посередників потрапляє до РФ.
Україна має великі запаси титанових руд. За підрахунками державної Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, 20% усіх світових запасів цієї сировини зосереджено саме в Україні. При цьому металевий титан та вироби з нього Україна практично не виготовляє. На експорт йде концентрат, з якого в інших державах вже виробляють готову продукцію.
Сам концентрат буває декількох видів – рутиловий, ільменітовий, цирконовий, дистен-силеманітовий, ставролітовий. Важлива деталь – Державна служба експортного контролю (ДСЕК) з незрозумілих причин контролює лише експорт ільменітового концентрату, на вивіз якого підприємства мають отримувати відповідний дозвіл (так званий “квиток”). Цей вид сировини визнаний продукцією “подвійного призначення” (тобто може використовуватися у військовій сфері). Інші концентрати чомусь вивозяться без жодного контролю.
Експорт титанових концентратів продовжується і під час війни. З липня минулого року по квітень 2023 року Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), що належить державі, відправила на експорт 82,2 тисячі тонн руд, що містять титан. За даними, які були отримані від джерел у титановій галузі, значна частина цієї продукції потрапила до Російської Федерації.
Зокрема партії титанового концентрату були продані компаніям-посередникам з Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, які мають у засновниках громадян РФ і працюють з Росією.
Наприклад, у липні, серпні та вересні 2022 року ОГХК поставила тисячі тонн концентрату угорській компанії Sic Luceat Lux KFT, засновниками якої є уродженці Криму Олександр та Світлана Мурадян (швидше за все, просто підставні особи).
У відкритих джерелах зазначено, що основними контрагентами цієї компанії та вантажоодержувачами у 2021-2022 роках були ТОВ “Редметконцентрат” (Москва), ТОВ “Нерудна компанія” (Білгород), ТОВ “Мінко Рус” (Бєлгород) та інші російські компанії.
Таким чином, вказана компанія є очевидною російською прокладкою, і державна компанія ОГХК не може цього не знати.
Інший приклад – польська компанія BioProfTech Sp.z.o.o, зареєстрована у Варшаві. Її засновником є Руслан Акопян – зареєстрований в окупованому Харцизьку Донецької області. Акопян має російське громадянство. Ця компанія отримувала партії ільменіту з України влітку та восени 2022 року.
Ще більш кричуща ситуація з іншим підприємством – “Запорізьким титано-магнієвим комбінатом” (ТОВ ЗТМК), який раніше належав олігарху Дмитру Фірташу, а у 2021 рішенням суду був повернений у державну власність (рішення ще у процесі виконання). ЗТМК – єдиний в Україні виробник губчастого титану. На відміну від ОГХК, він продавав на експорт вже не просто сировину, а фактично готову продукцію – титанову губку, титанові зливки, тетрахлорид титану, шлак титану. 2022 року завод майже не працював, проте розпродував продукцію, яка знаходилася у нього на складах. Загалом було продано близько 2 тисяч тонн титанової продукції на загальну суму 276,6 млн гривень.
Покупцями серед інших виявилися компанії з Чорногорії, Австрії, Литви, Чехії, які пов’язані з Росією і мають російських засновників.
Зокрема покупцем тетрахлориду виступила компанія Nadezda Invest D.o.o., зареєстрована у місті Будва (Чорногорія), співзасновниками якої є Сергєй Орєхов та Владислав Нечипоренко.
Губчастий титан у ЗТМК купувала австрійська компанія LL-Resourses GmbH, директором якої є громадянин РФ Анатолій Зайцев із Санкт-Петербурга. Він постійно проживає в Австрії та є довіреною особою олігарха Дмитра Фірташа, який, як відомо, раніше володів ЗТМК.
А титановий шлак у серпні 2022 року купувала компанія з Чехії Cytleon S.r.o., співзасновником якої є громадянин Росії Леонід Цитленок, зареєстрований у Москві.
Перераховувати можна довго, та щоб не перевантажувати читача цифрами та назвами компаній-прокладок, обмежимося вищенаведеними прикладами. Їх достатньо, щоб стверджувати – державні підприємства чи то свідомо, чи то за недбалістю продають титанову продукцію фірмам-прокладкам, які постачають її далі до Росії. Де кінцевим споживачем зазначеної продукції найімовірніше є військові заводи. Зокрема – найбільший у світі виробник титану та продукції з нього – “Корпорація ВСМПО-АВІСМА”, яка історично потребувала української сировини і продовжує потребувати її сьогодні. Продукція ВСМПО-Авісма широко використовується військовими заводами. Зокрема для виробництва літаків, вертольотів, крилатих ракет та іншої продукції.
Безумовно, ситуація потребує втручання на найвищому рівні, ретельного розслідування та встановлення контролю за експортом титанової сировини. Цілком незрозуміло, чому Державна служба експортного контролю на даний момент не припиняє титановий експорт фірмам-прокладкам, які працюють з Росією. Важко пояснити також, чому дозвіл на експорт встановлені лише для концентрацій ільменіту, при тому, що інші види продукції дозволяється вивозити безконтрольно.
Без сумніву, у період воєнного часу експорт титанової сировини до Росії має бути виключений, тому державі необхідно скласти список надійних міжнародних компаній, яким продавати сировину було б дозволено, і заборонити продаж сировини фірмам одноденкам та різного роду посередникам, незалежно від того, у яких державах вони зареєстровані.
Інакше Україна й надалі посилюватиме власного ворога, який відкрито проголошує своєю метою знищення української державності.
This website uses cookies.