До Тернопільського апеляційного суду звернувся колишній керівник підрозділу зовнішнього спостереження МВС України Олексій Пукач, засуджений за вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе. Просив привести вирок – довічне ув’язнення – у відповідність до закону і звільнити його з-під варти. Проте колегія суддів скаргу засудженого залишила без задоволення.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого Олексія Пукача на ухвалу Чортківського районного суду від 12 квітня 2023 року, якою скаржникові повернуто його клопотання, – повідомила пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Як встановив суд першої інстанції, вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року Олексія Пукача визнано винним за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 364 КК України і ч. 3 ст. 166, п.п. “в”,”і” ст. 93 КК України у редакції 1960 року та засуджено до довічного позбавлення волі. На підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання – генерал-лейтенант міліції та зобов’язано виплатити 500 тис. грн дітям вбитого Георгія Гонгадзе та 100 тис. грн – потерпілому Олексію Подольському.
6 січня 2016 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва вирок набрав законної сили і засудженого доставили до Державної установи “Чортківська установа виконання покарань №26” для відбування вироку. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 2 липня 2021 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року відносно Олексія Пукача залишено без змін.
У лютому 2023 року засуджений Олексій Пукач звернувся до Чортківського районного суду з клопотанням привести у відповідність до чинного законодавства (а саме до ст. 48 КК України у редакції 1960 року) вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та звільнити його від подальшого відбування покарання, оскільки вважав, що вже повністю відбув максимальний строк покарання, передбачений Кримінальним кодексом України, – 15 років позбавлення волі. Ухвалою Чортківського районного суду від 12 квітня 2023 року засудженому повернуто клопотання.
Не погодившись із судовим рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу та просив дану ухвалу скасувати, вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року привести у відповідність до чинного законодавства та звільнити його з-під варти у зв’язку з повним відбуттям максимального строку покарання, передбаченого Кримінальним кодексом, – 15 років позбавлення волі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що, ухвалюючи йому обвинувальний вирок, Печерський районний суд м. Києва не врахував, що всі інкриміновані йому злочини скоєні до набуття чинності Кримінального кодексу України 2001 року і на час ухвалення вироку минуло понад 10 років. При цьому він від органів слідства та суду не ухилявся і не переховувався, здійсненню правосуддя не перешкоджав, а надмірна тривалість провадження сталася з вини держави. За таких обставин апелянт уважав, що суд повинен був застосувати п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 48 КК України (у редакції 1960 року; давність притягнення до кримінальної відповідальності) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який не міг перевищувати 15 років.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, погодилась з висновком Чортківського районного суду, що, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України, до компетенції суду першої інстанції не належить перегляд по суті вироку суду першої інстанції, який набрав законної сили і був залишений без змін судом касаційної інстанції. А саме, що Чортківський районний суд не уповноважений ревізувати вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року і застосувати строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того, апелянт не навів жодних обставин щодо сумнівів та протиріч, які стосувалися саме виконання вироку, за яким його засуджено, як це передбачено п. 14 ст. 537 КПК України, та не обґрунтував, у чому ці висновки не відповідали вимогам кримінального процесуального закону. Натомість наполягав на неправильному застосуванні кримінального закону при постановленні вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, що не може були предметом судового розгляду в порядку виконання вказаного вироку та апеляційного розгляду при перевірці ухвали місцевого суду про повернення клопотання засудженого.
З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу засудженого Олексія Пукача залишила без задоволення, а ухвалу Чортківського районного суду від 12 квітня 2023 року – без змін.
