Лейтенант, командир взводу стрілецької роти 83 батальйону бригади Руслан (позивний – Шульга) до повномасштабного вторгнення працював юристом, але з дитинства йому подобалась зброя. Перші навички військової справи здобував з юності під час навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут.
24 лютого, не роздумуючи та навіть не порадившись з рідними, хлопець пройшов медкомісію у центрі комплектування. За його словами, близькі, хоч і не дуже підтримували його рішення, але згодом пишались і повністю присвятили своє життя допомозі українському війську.
Згодом Руслан опинився в самому епіцентрі бойових дій та побачив справжню та жорстоку війну. Вражаючу історію бійця розповіли на Фейсбук-сторінці бригади.
«Вже 12 квітня наш батальйон був під Барвінковим, там я пройшов «курс молодого бійця» (сміється). Постійне копання окопів та будівництво бліндажів під обстрілами нас згуртували, обставини змушували швидко навчитися воювати. Ми вчились в процесі та вловлювали досвід інших бригад, досвідченіших бійців. Так ми стали дуже дружнім взводом. За декілька місяців ми змінились: вже були не кожен окремою особистістю, а єдиним цілим, злагодженим підрозділом. Це нам зберігало життя на наступних завданнях…» – згадує Руслан.
Далі на нас чекав епіцентр бойових дій… Село Краснопілля стало першим «нулем» на війні. Артилерія крила безперестанку. Трупи москалів, які смерділи на пекучому сонці (поховати їх нормально через обстріли не вдавалось).
Ми намагались прикопувати їх, але свині розкидували присипану землю і їли їх… жалюгідне видовище.
Там, загинув мій друг і товариш – Володимир Теслюк…
З жовтня 2022 ми захищали Куп’янський напрямок. Ворог за 200 метрів. Артилерія, ДРГ і зіткнення з ворогом, який нескінченно наступав. Постійні позиційні перестрілки. По нас працювали снайпери. Було чимало сутичок. Батальйон наш зазнав втрат… багато поранених… Морально, це був нелегкий час… Та й фізично теж – ми майже не відпочивали, постійно на адреналіні, ще й подекуди це супроводжувалось сильними морозами…
Руслан також отримав поранення, але в розмові, через свою сором’язливість, цього не розповів. Зі слів його побратимів, відомо, що своє поранення він отримав героїчно: коли побачив, що на позиції іншої роти йде прорив, він один з перших побіг на допомогу, щоб підтримати шквальним вогнем оборону. Цими діями вдалось зберегти життя іншим бійцям – своїм побратимам.
Свобода не дається задарма, на жаль ми сьогодні продовжуємо боротьбу, важко воюємо за свою землю. Але завдяки всім бійцям, які захищають Україну, жертвуючи особистим спокоєм, спокоєм своїх рідних, маємо і будемо мати рідну і вільну країну – свою Батьківщину.
