Комусь, хто блукає десь «поза темою», може здатися незрозумілим ось таке поєднання. Та все ще й як гранично просто: духівник сіє віру в серцях та душах ближніх. А бузька здавна, ще наші предки вважали священним птахом, який може захистити людину від поганої енергетики та принести щастя й добробут. Тому, якщо вдалося зустрітися з цим дивовижним птахом, то це багато чого означає. Насамперед – благодать. Отож, вони з’єдинені поривом благодаті.
Хто ж перебуває «в темі» і знає отця Любомира Фінковського ближче, той знає, як священник полюбляє всіляку живність, як залюбки опікується нею. Знову ж таки – задля добра ближнього, про що вже неодноразово розповідала наш сайт. І вовняне, й гривасте представництво чотириногих втішно знаходить прихисток в його руках, під невсипущою опікою отця.
А тепер ось – бузько. Отець, щоправда, жартівливо прокоментував вміщену в його соцмережах світлину. «Історична зустріч, – написав він. – Знаю правду, як мене принесли батькам – 19.03.1973». До слова, якраз 19 березня бузьки зазвичай повертаються додому з теплих країв, де зимують. Тож свого часу, мабуть, дорогою захопили й немовля – майбутнього пастиря людських душ.
А ще автор коментаря до світлини також жартома додав: «Поговорили про перспективи народжуваності на 2023-2024 роки в Калинівщині і Семаківцях». Тобто в селах Білобожницької громади на Чортківщині, де отець Любомир парохом. Що ж, дуже вдале побажання! Адже українського роду, вірних християн має раз у раз більшати. Дай-то, Боже!
А оце днями священник повідомив: «Дякую Господу Богу за те, що допоміг мені вилікувати лелеку. Сьогодні він полетів. Просив і прошу Бога, щоб з його поверненням в рідне гніздо до нас прилетіла Перемога!».
