Дефектологиня з Херсона Людмила Потапова працює з дітьми в Озернянському ліцеї. Через вторгнення російських військ в місто, жінка наприкінці червня минулого року переїхала на Тернопільщину разом із племінником і мамою.
Пані Людмила 30 років працювала за спеціальністю в Херсоні. Через війну бракувало спілкування з дітьми, – пише Суспільне Тернопіль.
“Останніми роками пережили ковід, потім почалася масштабна війна. У Херсоні був жах: порожні вулиці, небезпека… Бракувало спілкування з малечею, – каже жінка.
Спілкування з дітьми стало для неї терапією після евакуації з рідного міста.
“Коли ми приїхали на хутір на Тернопільщину, у мене було велике бажання спілкуватися з людьми. У Херсоні всі були ізольовані, боялись вийти, десь щось сказати. А тут у моїх сусідів хлопчик не вимовляв звук “р” і я запропонувала: “Дайте, я з ним попрацюю”. Люди запитали, скільки це буде коштувати. “Ніскільки, я просто хочу себе вилікувати”, – відповіла. Спілкування з дитиною мені принесло спокій і розуміння, що все буде добре”.
Людмила Потапова влаштувалася на роботу до Озернянського ліцею, коли прийшла оформляти племінника в другий клас.
“Робота відрізняється тим, що це діти шкільного віку, а в Херсоні я працювала здебільшого з дошкільнятами. В мене там були діти з трьох років. А тут вже діти шкільного віку: це як і початкова школа, і старша школа. Відрізняється, але нічого. Згадала те, чому вчили в університеті, допоміг інтернет, підняла програми, так що тут проблем немає. Поступово-поступово все налагодилося і налагодилася робота”.
Із Херсона пані Людмила виїхала наприкінці червня минулого року.
“Частина нашої родини залишилася в Херсоні, а ми виїхали: я, мій племінник і моя мама. Автобус був великий – двоповерховий. Нам навіть дозволили взяти трошки більші сумки, ніж маленькі рюкзачки. І ми поїхали через Василівку. Їхали два дні, бо перед цим якраз була дуже сильна злива і те поле, через яке волонтери евакуйовували людей, було непридатне для переміщення, ще й такими автобусами”, – пригадує.
Через кожних сто метрів стояли блокпости. Окупанти усіх перевіряли. Родині вдалося добратися до Запоріжжя, а звідти – до Тернополя.
Людмила Потапова каже, повертатися до Херсона наразі не планують.
“Повертатися туди ще дуже страшно. Так, коли я бачу світлини або відео про Херсон, мені хочеться додому, але жах той ще не минув. Дитина взагалі сказала, що я буду тут жити і нікуди не поїду. Куплю трактора, куплю корову, заведу свиней. “Дуже добре”, – усміхаюся. Дитина асфальту потрапила на свободу. Йому тут дуже подобається! Як складеться доля, так і буде”.
