Мабуть, передбачаючи наше «Овва!» від побаченого, в коментарі до цієї світлиниЛариса Бойчун відразу ж застерігає: «Писанки бувають і такі». І, безумовно, додає тим маленьким відкриттям про велетенські писанки неабиякої втіхи.
Бо це таки справді – майже неперевершено! Ажурне плетиво зі соломи писанкових форм у вправних жіночих руках воістину вражає, пише Чортків Сіті
– Найбільша моя писанка заввишки два метри щороку виставляється на Великдень в церкві Успення Пресвятої Богородиці в Чорткові, – розповіла пані Лариса в недавньому ексклюзивному інтерв’ю Чортків.City. – А найменша – заввишки 20 сантиметрів, на ній я розробляла принцип розрахунку плетення.
Відповідаючи на низку інших запитань, моя респондентка констатувала факт, що писанки з лози – це декоративні символи свята, тому їх в основному замовляють для храмів. Проте можуть вони слугувати окрасою не лише сакральних, а й суспільних місць.
– Першою з такого циклу було писанка заввишки 1,7 метра, – деталізує майстриня. – Її настоятель храму Успення Пресвятої Богородиці отець Мирон Карач віддав чи то в Угринь, чи в Росохач, – додає. – А вже другу, двометрову, про яку я згадувала, залишив у себе на парафії.
Цікавлюся долею ось цих писанок, що на світлині. Виявляється, дві з них поїхали на Львівщину, одна – до собору святого рівноапастольного князя Володимира Великого у Чорткові. Ще одна прикрашає тутешній ярмарок майстрів.
Мистецтвом лозоплетіння Л.Бойчун вправно займається вже понад чверть століття. Натепер вона – єдина представниця такого ремесла в Чорткові та околицях. Навіть сам перелік створених нею предметів просто вражає. З великодніх атрибутів це, крім писанок, ще, звісно, й великодні кошики – як і кошики та кошички взагалі. Різноманітні вази, абажури для люстр та настільних світильників, панно – як елементи інтер’єру, котячі «будиночки», а ще – навіть черевики та дитячі колиски!
Кожен з мистецьких виробів пані Лариси сам по собі надзвичайно трудомісткий і процес виготовлення від зачину до завершення вимагає багато часу та зусиль. Звичайно ж, насіює чимало втоми. Проте спрага творчості, якою, здається, наскрізь просякнуті душа, серце та руки цієї невгамовної жінки, долає все. І стимулює до нових взірців її багатої уяви, зачудованого бачення навколишнього світу. Чи не так?
