Депутатка Тернопільської обласної ради Алла Стечишин отримала високу відзнаку – нагрудний знак “За сприяння війську” від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного та нагороду від міністра оборони України Олексія Резнікова.
Алла Стечишин зі своїм чоловіком Андрієм мають фермерське господарство на Теребовлянщині. З перших днів масштабної війни вони багато допомагають військовим, внутрішньо переміщеним особам і мешканцям у зоні бойових дій.
“Не сподівалася на нагороду. Приємно! Передали мені відзнаки бойові командири, бригадам яких ми допомагаємо! Всі працюємо для перемоги, не задумуючись про подяки. Наш обов’язок – підтримувати армію, щоб спільними силами завершити війну”, – каже Алла Василівна.
Торік 24 лютого, коли більшість українців переживали шок від вторгнення росії, подружжя Стечишичиних одразу взялося до роботи: на їхньому господарстві закололи 50 свиней і переробили на тушківки для військових. За два дні виготовили 7,5 тисяч банок! Згодом друзі подружжя з усього світу почали доправляти гуманітарну допомогу, щоб підтримати ЗСУ.
“Ініціативу з виготовлення тушківок підхопили інші підприємці Тернопільщини, які займаються тваринництвом, а також люди по всій Україні. Багато вдячних відгуків я отримала через соцмережі. Наше господарство долучилося до формування для населення в зоні бойових дій 250 тис. продуктових наборів, що організував Координаційний штаб підтримки оборони України, – згадує Алла Стечишин. – Наші друзі з Німеччини, Данії, Австрії, США передавали фурами допомогу, яку ми відправляли військовим, розподіляли внутрішньо переміщеним особам. Ми передали на фронт тисячу турнікетів, закупили за власні кошти бронежилети. Відправили на фронт чимало квадрокоптерів, тепловізорів та ін.
У перші дні війни пішли воювати 89 наших пайовиків, тож ми подбали для них про форму, взуття, медикаменти, продукти. Отримані з-за кордону ліки передавали у госпіталі по всій Україні. Через священників та “Червоний Хрест” доправляли медикаменти, дитяче харчування, одяг у Маріуполь, який вже був в оточенні. Це були важкі й напружені місяці…
Коли в Тернополі формували військові бригади, ми передавали харчі, щоб підтримати їх. Після ракетного обстрілу Чорткова, надали туди необхідну допомогу. Відправили продукти в Бучу, Ірпінь, які звільнили від окупації. У своїй та маминій домівці ми прийняли за цей час 278 переселенців – дехто зупинявся у нас на ніч, дехто жив довше. Війна згуртувала всіх українців!”
