39-річний Богдан Кокайло повернувся додому на щиті. Його зустрічали на колінах села Озернянської громади від Воробіївки до Нестеровець. Молодь стелила дорогу зеленими гіллями. Усі вздовж шляху схилялись на коліна перед Героєм, який віддав у боротьбі за Україну своє життя.
Рідне село Богдана Кокайла – Нестерівці. Тут він виріс, змужнів, тут йому всі рідні. Тут неймовірно гарна природа у теплі пори року. Колись приїжджали гостювати знамениті брати Барвінські, Іван Пулюй, Пантелеймон Куліш. Богдан вчився у початковій школі, яка сто літ тому назад була будинком відпочинку для великих зірок Української культури, мистецтва, етнографії, фізики, хімії, повідомляє Озернянська Отг Озерна.
Нестерівчани зустріли Героя на початку села, взявши церковні хоругви. І довгою колоною проводжали Богдана додому, йдучи декілька кілометрів вздовж сумної природи. Його в рідній хаті чекали батько й мати.
«Ми навіть не знаємо, де саме Богдан служив. Коли дзвонив, то все казав: «Мамо, тату, не переживате. Не питайте, де я. Воно вам нащо?.. Зі мною все добре. Скоро має бути відпустка, приїду…» – розповідала згорьована мама Героя.
У молодих роках Богдан служив строкову в Українській армії. Потім став добрим майстром, працював у Тернополі в будівельній компанії. Незадовго до 24-го лютого отримав документи на роботу в Польщі. Не поїхав. Пішов захищати рідну землю від окупантів. Одного разу він таки побував закордоном: проходив з побратимами військові навчання.
Загинув у бою 17 січня, тримаючи оборону на Бахмутському напрямку.
«Він був такий, про яких кажуть: добра душа. Він дуже багато помагав, хто би його не просив у селі», – згадують воїна-захисника в Нестерівцях.
Тепер Богдан Кокайло серед Пантеону Українських Лицарів. Вічна слава і пам’ять Герою! Хай Бог прийме Його у Царстві Своїм!
Похоровали Героя Кокайла Богдана Володимировича в селі Нестерівці.
