Відповідальний, спокійний, людяний і великий патріот, – так розповідають про 37-річного Михайла Левківа, який загинув від ворожого артобстрілу 12 грудня на Харківщині. Поховали Героя 16 грудня у Тернополі. Попрощатися із захисником прийшли рідні, друзі, колеги, побратими, знайомі та небайдужі тернополяни.
Михайло один із перших добровільно пішов боронити країну. Потрапив до лав 105-ї бригади, де був стрільцем першого взводу третього відділення. Захищав свій народ від окупантів декілька місяців. Побратими розповідають, він був тим, на кого рівнялися всі, пише Терен.
Із Михайлом ми разом служили. Він прийшов одразу на початках – 25 лютого. З того часу ми з ним були пліч-о-пліч. Він завжди був відповідальним, покладистим, виконував поставлені бойові задачі і з ним було приємно служити, – згадує побратим Героя Володимир Курило.
До війни Михайло Левків працював в управлінні соціальної політики тернопільської міської ради. Був професіоналом своєї справи, розповідають колеги. Павло Одобецький, який понад 6 років пропрацював в одному кабінеті з Михайлом, каже: рішення про те, аби піти захищати країну, він прийняв самостійно і несподівано для усіх.
Ми навіть не підозрювали, що він планує йти воювати, і дізналися про все вже тоді, коли він не вийшов на роботу. Ми зателефонували йому і питаємо: “А де ти?” Він каже: “У військкоматі”, – пригадує колега.
Михайла часто можна було побачити з книжкою в руках, адже дуже любив читати.
Це була обдарована і талановита людина. Я в обідню перерву не один раз бачив, як він читає книжки. Міша завжди ходив у бібліотеки аж на “Східний”, адже в тих, що були поблизу дому, встиг перечитати ледь не все. Хочу йому щиро подякувати, адже він пішов служити й віддав своє життя за кожного з нас, – додає Павло Одобецький.
