Боєць 105-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Сергій Андрушко у перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став на захист нашої держави. Перед повномасштабною війною він був актором Тернопільського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка, заслужений артист України. На його рахунку понад 150 ролей у театрі та кіно.
Актор відразу вирішив стати на захист країни, бо прийшов час, коли треба брати до рук зброю, – розповідає Суспільне.
“У перший вечір 24-лютого була сирена в Тернополі. Ми вибігли усі в двір, я звернув увагу, що там більшість жінок. Тоді я для себе вирішив, що не буду бігати з жінками та ховатися від сирен, а приймаю рішення піти до військкомату. 25-го вранці зібрав невеличку валізку і пішов до військкомату. У той же день я пройшов медичну комісію і мене визначили в тероборону Тернополя. Там ми побули деякий час і 12 квітня були переправлені у зону бойових дій”.
Сергій Андрушко каже, що сім’я поставилася до його рішення з розумінням, адже у них дуже патріотична родина. Найскладніше було уже в зоні бойових дій, бо не мав досвіду.
“Людина пристосовується до всього й звикає. Ти знаєш, що просто виконуєш свою роботу і маєш її робити. Звісно, важко звикнути до оперативних поранень чи коли хтось загине. Ти розумієш, що кожної хвилини може щось “прилетіти”, вибухнути, але я оптиміст, тому завжди вірю, що усе обійдеться добре. Загроза смерті є постійно, але коли біля тебе уже багато “накидало”, стається перелом. Не скажу, що уже не боїшся, але не так, щоб труситися”.
За його словами, емоції від роботи в театрі та кіно сильно відрізняються від тих, які з’являються на війні.
“Це зовсім різні речі. Але якщо після війни ще доведеться грати ролі військового плану, то мені уже не буде потрібно щось дофантазовувати, чи додумувати. Коли людина проходить через це, то, звісно, усе буде грати уже по-іншому. Загалом, на війні дуже мотивує усвідомлення, що робиш справу, яка зараз найбільше потрібна для країни. Мотивує віра в перемогу, я ніколи не бачив, щоб хтось із моїх побратимів ходив та сумнівався. Тим більше ми бачимо, що зараз увесь світ об’єднується, додає озброєння, яке нам потрібне. Інше питання, на скільки це усе може затягнутися? Думаю, що не довго!”.
Чоловік розповів ставлення до ЗСУ серед місцевого населення у зонах активних бойових дій різне.
“Є такі, що щиро вітають нас, а є, особливо у Донецькій області, що кажеш людині: “Добрий день!”, а вони очі опускають. Чи може вони такі залякані й думають, а раптом вони знову відійдуть? Тому деяких людей можна зрозуміти, вони залякані та бояться, бо не вірять у нашу перемогу. А є таке, що вони щось можуть хлопцям принести. Один прийшов і приніс риби живої. Ми можемо приготувати, поставити на якихось камінчиках та юшку зварити”, – розповів Сергій.
Військовослужбовець каже, що до війни спокійно ставився до українців, які спілкувалися російською, але зараз ставлення до цього змінилося.
“Я колись приїжджав на зйомки, знімалися серіали російською мовою, щоб вони йшли у РФ. Але якби мене зараз покликали на зйомки в Київ і я побачив там актора, заради кого знімається цей російський серіал, то я б найперше перегриз горло тому, хто запросив його сюди. Тут має зніматися українське кіно, щоб воно було українською мовою. Мені здається, що досить уже відчувати себе на своїй землі неповноправним господарем! Але я не думаю, що зараз би хтось ризикнув це зробити”.
З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури і майстрів народного мистецтва Сергія Андрушка нагородили медаллю “За службу Україні”.
