В останню дорогу Руслана Стецюка із села Маневе Борсуківської громади Кременецького району провели сотні людей.
А коли біля труни з татом стояли діточки, на небі, мабуть, плакали ангели. Три синочки і дві донечки Руслана стали сирітками. Найстаршому Романові лише 14 років, Русланові 13, Іринці в листопаді буде 11, Артемкові 8, а наймолодшій Софійці у вересні виповнилось лише два рочки. Дружина Люба носить під серцем шосту дитину.
У страшному горі залишилися без сина і літні батьки Руслана – тато Анатолій і мама Олена. Не обіймуть більше Руслана дві його сестри – Марія і Людмила, брати Андрій та Микола.
Руслан був кулеметником кулеметного взводу військової частини А4084. Життя мужнього воїна обірвалося 3 жовтня у боях з російськими окупантами під час наступальних дій в Миколаївській області неподалік населеного пункту Мирне. Руслан тиждень не дожив до свого 44-річчя, 10 жовтня у нього мав бути день народження.
«Знову сумна звістка сколихнула Борсуківську громаду. Загинув наш захисник із с. Маневе – Стецюк Руслан Анатолійович 10.10.1978 року народження. Біда не приходить одна. Односельці ще не оговтались від одного похорону, а вже знову маємо загиблого воїна.
Несила це навіть писати, але у загиблого залишилось п’ятеро дітей, а дружина носить під серцем шосту дитину. Ворог нещадний та жорстокий… Велика сім’я молилася за те, щоб їх тато, чоловік, син та брат повернувся додому із перемогою, живий та здоровий. Війна ж страшна та безжальна, бо зробила сиротами п’ять діток, а ще одне немовля, що тільки народиться, так і не побачить свого тата-героя. Все, що дітям залишиться – світла пам’ять…
Ангелом для своїх діток став Стецюк Руслан, який при житті був турботливим та люблячим татом. Війна забирає життя чоловіків, які сміливо ідуть у бій захищати свою землю, свій народ та вільне майбутнє дітей.
Руслан був надійним та мужнім воїном, який віддав найцінніше – життя, щоб кожен із нас жив у вільній та незалежній Україні.
У домі, який уже багато років був рідним для Руслана, із ним востаннє прощатимуться батьки, дружина, діти, сестри та брати, сусіди та односельчани, усі небайдужі до горя цієї сім’ї. Осягнути глибину цього горя та втрати – неможливо… Все, що кожен із нас може зараз зробити – помолитися за душу Руслана, за її вічний спокій у Царстві Небесному. Приносимо співчуття сім’ї та рідним загиблого», – проникливі слова болю і щирі співчуття висловили у Борсуківській громаді.
«Знову сумна звістка прийшла у Кременецький район. Несумісне з життям поранення, під вогнем артилерії ворога, отримав наш земляк, військовослужбовець ЗСУ, кулеметник Руслан Анатолійович Стецюк. Руслан народився у с. Бодаки у 1978 році і прожив тут більше 30-ти років. Після одруження поселився у с. Маневе, теперішньої Борсуківської громади, де і знайде вічний спочинок», – щирі співчуття батькам, дружині, дітям, братам і сестрам Українського захисника висловили і у Вишнівецькій громаді.
Вічна пам’ять і слава Герою! Пам’ятаймо, якою ціною дається наша перемога. Скільки сліз уже пролито дружинами, матерями, дітьми…
