«Тут інший вимір, інше життя, люди, які боронять наш спокій. Згодом розкажу про пророблену роботу і саму поїздку», – зазначивши про перебування в Донецькій області, лаконічно написав він у своєму Facebook надвечір минулої суботи.
Про це пише Чортків Сіті.
А під кінець недільної доби радісно повідомив у месенджері: «Друзі, ми це зробили! Дякуємо за допомогу і молитви, довезли на сам «нуль» медикаменти і все необхідне! Разом до Перемоги!». Так, власне там Олегом та його побратимами тепер реалізується волонтерська місія.
Він не з новітніх – активно допомагає українським військовим з 2014 року. Тих, хто з ним плече в плече, резонно називає «старою гвардією».
– Наш благодійний фонд «Бонум» (з латині перекладається як «добро») офіційно заснували у 2016 році. Спочатку ми працювали тільки по Донбасу. Загалом пройшли від сектора А до М – від Щастя і до Маріуполя. Тобто ми були по всій лінії розмежування АТО/ООС. Всім бригадам допомагали. Втім, ми більше старалися працювати на добробати в той проміжок часу: «Правий сектор», «Айдар» – на тих, які не мали повного забезпечення.
Ця фраза – з його інтерв’ю Суспільному. Мені ж пригадується наше перше знайомство в стінах редакції Чортківської районної газети «Голос народу», коли Олег Кушнір і сумовито, й захоплено, і з великою любов’ю розповідав про відвідини тамтешніх дитячих будинків. То для нього – особливий біль, надто дитбудинки з напрямком соціальної реабілітації. Нехай це пролунає трохи сумбурно, проте із забіганням наперед скажу, що й увесь свій гонорар за першу книжку «Життєвий баланс: ключ до щастя» в часі одного з наших інтерв’ю він мав намір цілковито відправити на схід, в зону ООС.
Так, Олег Кушнір – не лише волонтер, бо така багатогранна особистість, як цей молодий чоловік, не може реалізуватися лише в одному, навіть найнагальнішому амплуа. Адже в нього за плечима значні напрацювання. Зокрема й духовні – понад десять років. Свою першу освіту здобув у Тернопільській біблійній семінарії – філіалі Канадського Едмонтонського біблійного коледжу. Має чималий досвід спікером, тренером, лектором переважно в форматі молодіжних семінарів. Відтак трансформувався в іншу сферу – вже як коучер (індивідуальний наставник). До того ж, він – музикант (є напрацювання на цілий мистецький альбом і бажання його випустити в світ, проте згодом) і – прекрасний фотограф.
Щодо фотографії. Ініційована О.Кушніром фотовиставка «Реалії війни на сході» ще задовго до повномасштабного вторгнення росії в Україну мала успіх в молодіжному середовищі в різних регіонах нашої держави (про це неодноразово розповідав «Голос народу»). Має успіх і тепер жорсткою документалістикою – фотографіями з фронту. «У цьому проєкті є три складові: виставка, розповідь і концерт. Нещодавно презентували його на Закарпатті. До того «Реалії війни на сході» показували у Польщі: Варшаві та Кракові. У Варшаві на цьому проєкті разом з Марією Бурмакою співали українську пісню разом – так нічого вдалося. Вперше співали, хоч спілкуємося давно», – розповів Олег.
– Зараз є два напрями: або ти в армії, або допомагаєш їй, тобто волонтериш, – акцентує. – Багато волонтерів зараз воюють. Але якщо я з моїм розбитим двічі коліном і моєю задишкою після інфаркту на фронті побратимів підведу? Коли почалася новітня фаза війни, ми потрапили в Тернопільську ТРО. Служили в першій роті 5-го батальйону. Через два місяці наш батальйон розформували й переформатували в окремий стрілецький батальйон ЗСУ, який вирушав на схід. Комбат попросив мене з кількома товаришами залишитися волонтерити й таким чином допомагати їм. Він чітко знав, що потрібно, адже свого часу пройшов Афганістан, АТО/ООС. На жаль, він загинув під час артобстрілу. Геніальний був командир.
– Багато волонтерів мають проблеми зі здоров’ям. Адже живемо у виснажливому ритмі, вирішуємо силу-силенну проблем. – У цих словах нема й на йоту жалю чи нарікання. Навпаки: з наступних слів аж струменить оптимізм.
– Але ми всі мотивовані: Україна повинна перемогти у цій війні. Бо інакше нас знищать як націю, державу і народ. А це – наша земля, наші люди, наші діти, батьки, брати-сестри, наш дім. Коли ми їдемо за кордон, там цікаво, прикольно, але то – не твоє. Повертаєшся в Україну і розумієш – це твоє. Не все тут супер, але воно рідне. У нас є все для хорошого життя. Дайте нам жити та працювати. Це – наш дім, і ми зобов’язані його відвоювати й відбудувати. Інакше бути не може. Тому ніяких пауз, втоми попри напруження, страх, виснаження. Ми не маємо права зупинитися.
Фото зі Facebook-сторінки Олега Кушніра
