У Коропці на Тернопільщині розцвіли троянди, які подарувала навесні громаді переселенка із Чернігівщини Інна Олешко. Їх посадили біля пам’ятника Тарасові Шевченку, біля каплички Божої Матері, біля клубу, де розташований штаб гуманітарної допомоги. Ці квіти є символом взаємопідтримки, єдності, вдячності між українцями з різник куточків країни.
“Проходитиму повз троянди до Коропецької селищної ради і думатиму, як це важливо: залишати після себе щось гарне. Зробити щось хороше там, звідки ти підеш. Коли війна, і коли мир. Саме тому я впевнена, що ви, Інно, чудова людина. І завжди асоціюватиму вас з квітами”, – написала у Фейсбуці заступниця голови Коропецької селищної ради Світлана Дрозд.
“Під бомбами в погребі – це не тільки про страх і небезпеку. Це ще й відчуття неймовірної самотності, відірваності не лише від світу, а й решти України. Настають дні, коли здається, що ти нікому не цікавий та нічого не значиш. От із цим жахливим настроєм, втомлені, налякані, ми й приїхали в Коропець, – розповіла свою історію Інна Олешко. – І одразу, з перших днів, у хату почали заходити сусідки. Милі жіночки з добрими сумними очима. Вони приносили сумки продуктів, питали про потреби. А ми нічого не могли сказати, тільки плакали. Брали, дякували й плакали. Знаєте, викочувати переляк яйцями – це не про похід до “бабки”. Це ось так, це тут і зараз. Тобі приносять лоточки з домашніми яйцями від своїх курочок. Ти плачеш, а разом зі сльозами з тебе виходить страх, біль і самотність. Ми є. Ми тут. Про нас пам’ятають і моляться.
Одного дня ми вирішили, що маємо лишити на згадку про себе хоч щось хороше. І я написала в коменті під постом Ольга Журба , що хочу купити троянд та подарувати. А кілька днів тому пані Ольга зателефонувала і сказала, що вишле нам троянд. У подарунок. Аби ми віддячили місцевій громаді. Коробка квітів від Ольги була не просто велика, а величезна, велетенська. Коробка-гігант, а в ній – багато-багато саджанців. Третій день поспіль ми ходимо по хатах добрих сусідок. Вклоняємося, дякуємо і даємо троянди. Обіймаємося, плачемо разом.
Сьогодні ми передали велику частину саджанців до сільради. У нас ще лишилися квіти для місцевої церкви. І для клумби господарів. Дякую та вклоняюсь доброті пані Ольги. Ми молимося і за її чоловіка-оборонця України, і за всю нашу неньку-країну.
Дякуємо Коропцю за все! За речі, за дім, який нас прихистив. А головне – за ваше співчутливе ставлення до кожного з нас, хто змушений був залишити свою оселю. Слава Україні! Віримо в перемогу. І хай квітне вся наша країна”.
This website uses cookies.