13 і 14 липня у Тернополі прощаються з загиблим на війні героєм Олександром Осадком. Панахида відбудеться 13 липня о 18 год. в церкві св. Йосафата (вул. Лучаківського). Чин похорону – в четвер, 14 липня, о 10.00 в церкві св. Йосафата. Військове поховання – об 11 годині на Микулинецькому кладовищі на Алеї героїв.
Олександр загинув 9 липня на Донеччині. Його дружина – відома письменниця та ілюстраторка Ганна Осадко.
“…мені дуже важило, аби Сашко загинув не даремно, – поділилася переживаннями Ганна.-
Кум, з яким у перші дні війни пішли добровольцями і воювали пліч-о-пліч, і який був свідком усього, розповів вчора.
– Не даремно, Ань. Багато москалів ми побили. І поодинці, і гуртом. У ті дні танкові бої були, три танки підірвали. Четвертий був уже поряд, метрів 50, ми відступали… в окопи сусідні застрибнули. По двоє.
…і тієї миті почався мінометний обстріл. В Сашин окоп прилетіло… він був вгорі – накрив собою побратима, який, Слава Богу, вижив.
…. і ще мені важило, де це було.
– У лісі, Ань. У старому дубовому лісі…
…….
Цієї осені ми були з Сашком у Нашому дубовому лісі на Волиці. Сиділи поміж старих дерев. Я запитала, як він уявляє собі смерть.
Саша сказав:” Коли я помру, я опинюся у дубовому лісі. І там мене чекатиме мій тато. Уже горітиме багаття – його ще тато розпалить. Ми будемо довго говорити і сміятися, згадувати. А потім підемо збирати гриби”.
-А я? Як же я?
– А потім і ти прийдеш. І всі. Ми будемо чекати і підтримувати вогонь”.
….
Саша загинув у день народження свого тата Остапа, якого немає з нами уже 12 років. Миттю перенісся з одного дубового лісу в другий…
…..
Кожну свою фотку з війни він підписував у родинному чаті – “Все буде Україна”.
….
Так, все буде Україна. Бо наші герої віддають найдорожче – своє життя”.
