Духмяний аромат хліба доноситься від одного з крайніх столів на ярмарку на вулиці Лесі Українки в Тернополі. «П’єц» — напис на банері. Привезла власну продукцію на ярмарок підприємиця Настя К. — переселенка з Києва, яка на початку масштабної війни приїхала з рідними на Теребовлянщину, орендують там приміщення і продовжують пекарську справу.
Пшеничний, житній, гречаний, на заквасці, бездріжджовий, з родзинками, з горіхами — таку випічку пропонує жінка. Вартість хлібин — від 20 до 25 гривень.
— Приїжджаємо до Тернополя на ярмарки упродовж двох місяців. До війни ми мали пекарню у Києві, наймали працівників, вирішили продовжити діяльність тут, — розповіла Настя. — Приїхали ми у Теребовлянську громаду, бо там мешкають родичі мого чоловіка. Не могли сидіти без роботи і грошей, тож взяли в оренду невелике приміщення, облаштували цех і печемо. У Києві ми готували двадцять видів хліба, тут поки що — сім. З ранку до ночі вдвох із чоловіком місимо, печемо, а наступного дня продаємо. Невідомо доки триватиме ця страшна війна, як розгортатиметься все далі. Наразі ми на роздоріжжі. У Києві, звісно, був більший рух, жвавіші торги, але на Тернопільщині нам теж дуже подобається, бо тут відкритіші люди.
