19 травня з нагоди Всесвітнього дня вишиванки у тернопільському Українському Домі відбулася презентація виставки вишитих рушників «Мова рушникова». Понад 200 сучасних і давніх рушників із різних регіонів України представила тернополянка Тетяна Головань. Тривалий час жінка вчителювала у Тернопільській ЗОШ №24, там із учнями започаткувала збір рушників. Нині вона викладає у приватному закладі, продовжує справу, що захопила її, і яка є важливою для збереження народної спадщини.
Виставка “Мова рушників” – інтерактивна, тож усі бажаючі можуть оглянути рушники, насолодитись цікавими узорами, зробити колоритні світлини.
“Приємно, що Український Дім став світлицею! Впродовж п’яти років колекціоную рушники, – розповіла пані Тетяна. – Якось я була в Києві на Андріївському узвозі й побачила, що іноземці скуповують наші вишиті рушники. “Не можна допустити, щоб Україна залишилася без вишиття!” – сказала. Задумалась, що можу зробити, щоб зберегти цю красу. Так ми з учнями і їхніми батьками почали збирати рушники. Потім я взялася шукати вишиті рушники через Інтернет, викуповувала їх. Тепер діє закон всесвіту – рушники “приходять” самі до мене! Телефонують незнайомі люди і пропонують вишиття. Деякі рушники приносять у занедбаному стані – відновлюю їх. Дякую друзям і знайомим, які завжди пам’ятають про моє захоплення і допомагають наповнити колекцію! Не маю історії кожного рушника, бо потрапляють до мене через десяті руки, але все одно через узор відчувається, що хотіла донести вишивальниця. Запрошую тернополян надихнутися цією колекцією. Євген Гуцало у своїй поемі «Материзна» назвав рушники полотняними листами у майбутнє. Мало прочитати стіжки, бажаю всім відкрити їх серцями. Символізм рушників із даної колекції – надзвичайно широкий, але їх всіх об’єднує одне — любов”.
