Автором гімну січових стрільців «Ой у лузі червона калина» є уродженець села Шманьківці Чортківського району — відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький.
На Тернопільщині митець прожив кілька років після народження, згодом родина переїхала до Станиславова. Степан був 13 дитиною в сім’ї отця Миколи Чарнецького.
Написав пісню «Ой у лузі червона калина» у 1914 році. Здійснюючи постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце Руїни», Чарнецький був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була», тому для оптимістичнішого фіналу вставив народну пісню «Розлилися круті бережечки». Але дещо переробив у ній слова, щоб текст краще вписувався у зміст вистави. Останній куплет залишив без змін. Крім того, доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію.
У 2022-ому році пісня набула нової хвилі популярності. 27 лютого лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк виклав у Інстаграм відео виконання першого куплета пісні у воєнному Києві, на Софійській площі, після чого її підхопили не лише українці, а й іноземці. Південноафриканський музикант The Kiffness переспівав її за Хливнюком. Виконав українську патріотичну пісню також британський рок-гурт Pink Floyd. Трек записали два учасники гурту Девід Гілмор і Нік Мейсон разом із композитором, сценаристом і режисером Нітіном Соуні та бас-гітаристом Гаєм Праттом. Пісню також переспівують нині у багатьох країнах, демонструючи підтримку Україні під час війни. Професійні та непрофесійні виконавці почали масово долучатися до співочого флешмобу, відео деяких виконань ставали вірусними.
Степан Чарнецький був одружений з Іриною Поповчак, мав двох доньок, покійних нині Олександру (Кучму) та Олену. Рід Чарнецьких досі галузиться, адже на червонокалинівських фестинах 2019-го року вперше на шманьківську землю завітала правнучка великого поета Олеся Чайковська (з дому Кучма) разом з родиною, – повідомляє “На скрижалях”.
«До 1990 року про такого поета – ще й земляка у Шманьківцях не чули, навіть учителі місцевої школи. Хіба, може від тумівців (членів Товариства української мови) з Чортківського педагогічного училища, які навесні 1990 року приїхали, щоби посадити неподалік від церкви перші калинові кущі. Вони розповідали людям, що знали: «У вашому селі народився автор стрілецького гімну «Ой у лузі червона калина…», «Він син місцевого священника», «Він написав книжку про історію театру «Руська бесіда». Про Чарнецького-поета вони також нічого не чули… Згодом до тумівців долучилися інспектор районного відділу культури Галина Сушельницька, яка була родом зі Шманьківців. Але ще заскоро Шманьківцям було святкувати свою славу. Першим несміливим кроком була спроба місцевих вчителів увести «Червона калина» до репертуару шкільного хору «Забута пісня», який створено за директора Петра Захарчука в 1990 році. Вища влада не радила нам брати її до репертуару. Пісню довелося відкласти. Спочатку відновили Стрілецьку могилу…»
Але 26 травня 1991 року (за кілька місяців до проголошення Незалежності) у Шманьківцях відкрили пам’ятник Степану Чарнецькому. Під час фестивалю на стадіоні з червоними прапорами вперше замайоріли синьо-жовті прапори. Учасники свята на місці колишньої плебанії висадили 110 кущів калини – на ознаменування 110-ї річниці від дня народження поета. Тернопільський скульптор Іван Мулярчук довершував фігуру: чоловік піднімає гілки калини, що вінком сповили його постать. У 1937–му Чарнецькі (Степан, його старша сестра Олена і молодша донька Леся) зачаділи у своєму львівському помешканні. Це досить серйозно відбилося на здоров’ї поета. Його творча й життєва енергія почала згасати… Помер Степан Чарнецький 1 жовтня 1944 року. Поховали поета і пісняра в одній могилі з дружиною 3 жовтня на Личаківському цвинтарі. Донька Леся, яка доглядала батька до смерті, померла 15 серпня 2005 року і похована поруч батьків.
