У Гуманітарному штабі, що діє в приміщенні «Центру науки Тернополя», допомагає волонтерам киянка Лариса Сиволожська — керівниця прес-центру Києво-Могилянської академії.
Через обстріли жінка в перші дні війни з рідними покинула столицю, знайшла прихисток у Тернополі. З собою сім’я забрала собаку К’яру і морських свинок!
— Ми з чоловіком і двома доньками приїхали до Тернополя на третій день війни. У нас вже збилося відчуття часу, здається, що минули місяці, роки… Здається, що війна триває вже дуже довго, – розповіла Лариса Миколаївна. – Молодша наша донька за тиждень до війни зламала ногу. Коли почали обстрілювати Поділ, їй важко було щогодини спускатися з милицями в укриття. У стані шоку і страху ми швидко зібралися і виїхали, навіть не знали куди попрямуємо… Першого дня в суцільних заторах добралися до Житомира, аж там почали думати, де зупинимось. У Тернополі маємо знайомих, які нас прихистили. Довіку їм вдячні! Впевнена, що українці з території, де тривають бойові дії, будуть завжди вдячні Західній Україні, яка надзвичайно гостинного прийняла їх, зрозуміла їхню безвихідь.
Війна — це передусім важка фізична праця. Кожен виконує свою роботу. Ми не могли в Тернополі просто так сидіти й чекати кінця війни. Приїхали ввечері, вранці поґуґлили, де в місті працюють волонтери, долучилися до них. Ми з чоловіком допомагаємо в Гуманітарному штабі, старша донька плела сітки в ляльковому театрі. Молодша не може ходити з милицями, але веде онлайн боротьбу — скаржиться на російські сайти. Наша собака К’яра в штабі «працює» антистресом (сміється, — авт.). Кожен хоче її погладити, обійняти! Привезли з собою також морських свинок. Тварини потребують опіки в такий важкий час. Ми дуже не хотіли покидати Київ, але змушені були задля безпеки. Та тепер розуміємо, що у Тернополі від нас більше користі, ніж ми б сиділи в підвалі в столиці й хвилювалися.
Роман Бойко
