Під час війни важливу роль відіграють духовні провідники, які своїми словами і діями додають постраждалим людям віри, підтримують, гуртують до спільної праці. Таким на Підволочищині є настоятель храму Архистратига Михаїла села Кам’янки, капелан, отець Андрій Курило. Довкола себе священник гуртує мешканців сіл Кам’янки, Хмелиська і Мовчанівка.
“З початком війни наші люди згуртувалися, як і вся Україна. Готували вареники, робили тушківки, нині печуть печиво, – розповідає отець Андрій Курило. – Відправляємо військовим і постраждалому населенню в різні області продукти харчування, одяг, засоби гігієни. Волонтери, ризикуючи життям, доставляють допомогу людям, які зараз на окупованих територіях. Дбаємо також про переселенців, які знайшли прихисток у нашій громаді. Прикро і боляче, що українцям доводиться покидати свої оселі, утікати від куль… Наш дім нині є і їхнім домом.
Найстрашніше у війні, крім страждань, – відчай. Це великий гріх. Ніколи не можна опускати рук. Яким би масштабним не було зло, воно не переможе добро. Як довго би не точилася війна, настане їй кінець. Українці – нація добра і миру. Ми нікого не хочемо скривдити, але й не дозволимо, щоб скривдили когось із нас. Великий гріх стояти осторонь. Молимося і працюємо. Перемога і мир однозначно – за нами. Бог нам у цьому допоможе”.
