Після прильоту української біатлонної команди до Пекіна минуло кілька днів. За цей час сталося кілька неприємних подій: одна із них – позитивний тест на COVID тренера чоловічої команди Юрая Санітри.
Українська збірна регулярно продовжує проходити тестування, і, на щастя, спортсмени здорові. Але, як зазначив Дмитро Підручний перед інтерв’ю, відчувається певна напруга. Команда продовжує дотримуватися усіх правил гігієни, і без маски нікуди не ходить. Без масок спортсмени можуть перебувати у себе у кімнаті, під час прийому їжі, і безпосередньо на тренуванні, але лише тоді, коли біатлоніст встав на лижі. Настрій у хлопців бойовий, вони вже розпочали останню фазу підготовки до Олімпійських ігор: 28 січня команда провела перше тренування на лижах, а 29 січня вперше випробувала олімпійське стрільбище. Про 32-годинний шлях до Чжанцзякоу, Олімпійське селище та біатлонний комплекс, капітан чоловічої збірної Дмитро Підручний розповів для читачів biathlon.com.ua.
– Діма, як для команди минули три дні – від моменту останньої гонки в Антхольці, і до приїзду у Пекін?
– Після закінчення етапу і до виїзду у Китай у нас було лише два дні – ми тренувалися і виконували хорошу роботу. Вже у середу, о п’ятій ранку, ми виїхали з Антхольца в Мюнхен. Далі полетіли у Франкфурт, а звідти у Пекін. Після прильоту відправились в Олімпійське селище Чжанцзякоу.
– Проблем із багажем у команди не було?
– Ні, жодних проблем не було – весь наш багаж прийшов. Єдина складність – це те, що ми довго чекали на оформлення зброї, оскільки перед нами приїхали багато команд – білоруси, естонці, фіни, шведи, росіяни. Усі вони казали, що чекали на зброю дві години, стільки ж часу очікували і ми. Рівно через дві години вона приїхала, ми її показали та перевірили. Після цього самостійно ми мали загрузити її в машини, які їдуть в Олімпійське селище. Лише потім пішли за своїм багажем, який чекав нас на вулиці, перед вантажівками. Ми звірили чи все прийшло, і частину багажу, який не позначили у Франкфурті, помітили тут, щоб знали куди він має їхати – чи на стадіон, чи в Олімпійське селище. Після цього сіли в автобус і поїхали – дорога була досить довгою. Після приїзду і заселення в селище, ще майже півтори години чекали, поки багаж привезуть безпосередньо у наш будинок. Коли він прибув, ми прийшли у хол і забрали його.
– У шатлах, під час переїзду в Олімпійське селище, холодно не було? Тому що деякі команди скаржились на низьку температуру у транспорті.
– Ні, було комфортно, автобус був теплий, з цим ніяких проблем не було. Дехто з команди навіть казав, що було жарко.
– Чи відчуваєш ти різку зміну часових поясів?
– В перший день було трішки не по собі. Але ми завчасно готувались до змін, і вже в Антхольці намагалися зміщувати свій розпорядок дня на пів години – годину: раніше вставали, і раніше лягали. До того ж, коли сюди їхали, ми рано встали, після цього, коли у Пекіні була ніч, намагалися поспати у літаку – і це вийшло. Прилетіли о 10 ранку за місцевим часом, і одразу почали налаштовуватися на місцевий час. Коли їхали до Олімпійського селища, то намагалися не спати, лягли лише ввечері. У нас зараз 23 година, і я вже хочу спати, але вранці встаю без труднощів. Не знаю як в інших командах, але у нас з цим проблем немає – всі більш-менш переналаштувались на місцевий час.
– Які у тебе враження від Олімпійського селища?
– Загалом, нічого особливого – стандартні хороші умови. Сказати щось погане – не можу, нічого критичного немає. Є деякі моменти, але вони бувають у будь-якому готелі. Кімната простенька, тут є все найнеобхідніше. Загалом – все добре та комфортно. Не потрібно далеко ходити, все близенько: до їдальні, до транспорту на стадіон, до тесту, до пральних машин, до фітнесу – все в межах п’яти-семи хвилин. Немає жодних нарікань, все відбувається швидко, немає черг.
– У кімнатах не холодно? Тому що Себастьян Самуельссон додавав фото, що у кімнаті вночі 12 градусів…
– Я люблю прохолоду у кімнаті, і мені комфортна температура. Деякі наші члени команди скаржились, що було холодно, і їм принесли додаткові обігрівачі, і зараз немає жодних претензій. Щодо +12 у кімнаті… Потрібно звернути увагу на те, що термометр стоїть біля дверей, а від дверей протягає. Зараз у мене у кімнаті +17, але якщо я відкрию двері на 5 хвилин, то покаже +10 (посміхається). Загалом, у кімнаті температура 19-20 градусів.
– Як щодо харчування?
– Вибір є: не такий великий, як би хотілось, але його достатньо. Не знаю, звичайно, що буде за тиждень-два, чи не приїдяться мені ці страви, але поки що нормально.
– Діма, розкажи, будь ласка. Як проходить процес здачі COVID-тестів.
– Пункт здачі знаходить поруч із їдальнею. Коли йдеш їсти – ти заходиш і здаєш тест. Їх беруть щодня. Якщо встигаєш здати до 12 дня, то результат тесту буде вже о 18, якщо після 12, то результат з’явиться до шостої ранку наступного дня. Ми домовились, що коли вранці йдемо на сніданок, то заходимо і здаємо його.
– У тебе немає страху перед тим, як щодня відкриваєш додаток із результатом тесту?
– Результати тесту нікому не приходять. Якщо з результатом щось не так – дані приходять шефу місії.
– Казали, що складно буде пристосуватися до холоду і до повітря, яке в зоні проведення Олімпійських ігор є забрудненим. Що скажеш з цього приводу?
– Я б не сказав, що у нас, в Чжанцзякоу, забруднене повітря. Таке враження, що до будівництва Олімпійських об’єктів нічого не було, тому що все нове, і окрім інфраструктури для змагань більше нічого немає. Здається, що раніше, окрім гір та долин, тут нічого не було, тому повітря тут незабруднене.
Те що холодно – це правда. Сьогодні ми були на тренуванні, яке почалось о 16 годині, коли сонце ще світило на стадіон. Воно потрапляло на стадіон приблизно до 17, і до цього часу було досить комфортно. Було -8 градусів, тому не можу сказати, що відчувався холод, оскільки вологість не настільки велика. Але щойно сонце зайшло за гору – моментально стало надзвичайно холодно в усе тіло: в обличчя, в руки, в ноги! Температура опустилась до -18. Холод увечері тут дуже відчувається, але, враховуючи що гонки будуть починатися пізно, сподіваюсь, за ці кілька днів нам вдасться звикнути до нього хоча б трішки, і далі буде легше.
– Що можеш розповісти про сам біатлонний комплекс?
– Траса досить специфічна, не проста. Дуже багато затяжних підйомчиків, їх швидше можна віднести до рівнини. Спуски короткі, і, в основному, або з поворотами, або різкі і короткі. Старт і вихід з рубежу одразу у підйом, фініш також у невеличкий підйом. Перед тим, як заїхати на фініш або рубіж – відносно довгий із поворотом спуск, після цього поворот ліворуч – на стрільбище, а прямо – фініш у підйом. Тому фініші будуть цікавими. Траса не легка, немає де відпочити. Якщо підсумувати, то перша частина дистанції – це підйоми, а друга – переважно спуски з поворотами, за винятком невеличких підйомів.
– З огляду на те, що підхід на стрільбище зі спуску, чи можна сказати, що він складний?
– Я б сказав, що нескладний. Підхід хоч і у підйом, але перед ним йде довгий спуск, який ти «пролітаєш» і одразу «залітаєш» на стадіон. Тому, на мою думку, зважаючи на те, що підхід зі спуску – то він не настільки складний, але у всьому є свої нюанси.
– Зважаючи на всю цю специфіку, траса зручніша для габаритних спортсменів, чи для тих, хто худіший?
– Хм… (задумався). Складно порівняти, але ця траса більше підходить для тих спортсменів, які довше можуть котити на лижні, які не надто частять. Звідси виходить, що траса більше підходить для габаритних атлетів, які мають довгі ноги.
– Казали, що на олімпійській трасі дуже особливий сніг, структура не схожа ні на що, та ще й у перемішку із глиною. Крім того вітер задуває пісок на трасу. Чи справді все так, як говорили перед Олімпіадою?
– Глини я взагалі не бачив – траса практично ідеально чиста: немає ні глини, ні піску. Вітром пісок теж не надувається, принаймні за ці два дні я такого не бачив.
Сніг тут штучний, натурального зовсім немає. Він дуже жорсткий, перемерз, і лижі у підйом взагалі не їдуть: оскільки сніг твердий, лижі у нього просто врізаються. Сніг є лише на трасі і в Олімпійському селищі – де трава, зараз настріляли сніг.
– З хлопцями із сервісу розмовляли з цього приводу?
– Ми з ними особливо не говорили, це їхня специфіка роботи, вони у цьому компетентніші. Ми їм лише переказували свої враження і думки щодо траси. Вони вже займаються лижами, пробують їх, тестують, підбирають змащення.
– Вітер на стрільбищі, як вже всі встигли зрозуміти, – постійний.
– Так, він постійно задуває з лівої сторони, в основному. Але вітер дуже змінюється: то сильніший, то слабший.
– Діма, Юрай Санітра вибув на невизначений термін. Як це може вплинути на підготовку команди?
– Сподіваюсь, і не лише я, але і всі хлопці, що це ніяк не вплине, тому що ми постійно на зв’язку. Звичайно, погано, що він не бачить, що ми робимо на стрільбищі, на трасі, але у нього є помічник – Олексій Кравченко. Сьогодні під час пристрілки на стрільбищі, поки немає Юрая, нам допомагав Олександр Кравченко (прим. батько Олексія, тренер жіночої збірної). Вони тримають набагато тісніший зв’язок, ніж ми з Юраєм, а Юрай, в свою чергу, передає завдання через тренерів нам.
– Сподіваюсь, ситуація із Юраєм на ваш бойовий дух не вплине?
– Думаю, що ні. Чекаємо, що Юрай якнайшвидше одужає і приєднається до команди!
