Читайте новини Галас на GoogleNews - Нажміть підписатися

На Тернопільщині священник узяв під опіку двох сиріт, ходить на три роботи і має найбільше прихожан в соцмережах

Священник Олексій Філюк добре відомий на Тернопільщині. Його обирали і «людиною року», і «духовним наставником» краю. Бо не цурається ніякої праці. Він і в церкві служить, і будинком культури завідує, і має посаду в агрохолдинзі. А ще в інтернеті читає проповіді та веде… уроки кулінарії!

Мама народжувала під церковний дзвін

– Усе – на славу Божу, – каже отець Олексій, гостинно зустрічаючи нас у себе вдома в селі Шушківці донедавна Лановецького району.

Й розповідає, як пролягла його дорога до Бога.

– Я виріс у простій селянській родині Петра та Тамари Філюків. Мама трудилася санітаркою в лікарні, тато – водієм автомобіля в колгоспі. Коли я родився, то церква у нашому селі була закрита. Але вже тоді всі мамі казали, що буду священником. Бо народжувала мене на велике свято Почаївської Божої Матері під церковні дзвони, що було чути в пологовому.

Наприкінці 80-х років у Шушківцях таки відкрили церкву. Й уперше туди малого Олексійка повела бабуся. Вона співала у церковному хорі, а онук, прийшовши наступного дня у дитсадок, почав там по-дитячому хрестити та вінчати хлопчиків та дівчаток. Тож сумнівів, ким стане, як виросте, ні в кого не було. Вже у школі Олексій став прислуговувати в рідному храмі, а тільки закінчив її – вступив у духовну семінарію й невдовзі повернувся у рідне село, пише “Вісник”.

Парафіяни полюбили молодого священника, бо вміє по-простому пояснити Божі істини й згуртувати навколо будь-якої справи людей. А ще Олексій Філюк – волонтер, який постійно організовує благодійну допомогу для бійців, котрі охороняють наші кордони на Сході України. Він же – садівник і пасічник, що дбає про популяризацію зеленого туризму в околиці. Збудував у рідному селі каплицю Божої Матері та каплицю для освячення води в річці. Керує ансамблем! Словом, старається завжди й у всьому бути ближчим до людей. У період карантину став більше приділяти уваги релігійним записам, що викладав у мережу Інтернет – й зібрав там найбільшу онлайн парафію. І коли почали закривати через коронавірус церкви, до його віртуального храму в соціальній мережі потягнулися тисячі віруючих з різних куточків України. Навіть записуючи кулінарні передачі, де навчає інших готувати і пісні, і скоромні страви, розповідає людям про Бога.

Разом моляться за померлих мам

А кілька років тому священник взявся за ще одну непросту й дуже благородну справу – виховання сиріт. Першим у його теплий батьківський дім прийшов Віктор. Священник дуже вболівав за добру долю цієї дитини. Знав, що хлопчик був під опікою брата, але той мало займався школярем. Аби прогодуватися, Вітя працював у парку – здавав напрокат дитячі машинки, якими любить гасати малеча. Зароблені копійки витрачав на чіпси та колу, а щоб зекономити на проїзді, ночував на лавці серед дерев…

Отець Олексій розповідає, а в самого крається серце. Страшно уявити, що пережила ця дитина в минулому. Сьогодні він – щасливий, усміхнений юнак, який будує власне життя з упевненістю, що його люблять і в усьому підтримують. А ще має названого брата Сергія, теж сироту. Хлопчик залишився без тата й мами, бо вони загинули в аварії. Потім його гляділи дідусь із бабусею. А коли й ті померли, соціальні служби попросили саме священника взяти хлопця під опіку.

– Чи не важко вам самому з дітьми, ще й з такими непростими долями? – запитую в отця Олексія.

– Найперше потрібно було налагоджувати контакт і розвіяти усі їхні страхи. З Віктором ми разом готували їжу й багато розмовляли. Я розумів, що відкриватись йому непросто. Але одного разу пролунав дзвінок: «Тату, рятуйте, на мене собаки напали». Те перше «тату» було, як крила. Як був вдома без футболки, так сів у машину й полетів до нього відбивати від зграї, – згадує священник.

Він показує стос листів та записок зі словами «люблю» і «тато».

– Це моє найсокровенніше, – зізнається названий батько.

Радіє, що навіть у свої дні народження хлопці знаходять час та бажання не лише сказати вдячні слова, а й готують йому подарунки. Не раз жінки ставлять своїм чоловікам отця Олексія у приклад у вихованні синів.

– А мам хлопці часто згадують?

– Віктор зрідка, а Сергій свою маму фактично не знав. Але ми завжди разом молимось за них, – каже священник.

– Чи не кличе їх минуле?

– Мої діти знають головне – що я їх люблю і завжди чекаю. І що все моє – це все їхнє. У них починається своє, доросле життя. Буду щасливий, якщо й далі дослухатимуться до моєї думки та житимуть з Богом у серці, створять свої сім’ї та обдарують мене онуками.

А ще священник є учасником благодійного фонду, котрий опікується старенькими, малозабезпеченими та обездоленими людьми. Його велике серце уміє зігріти усіх.

Вогонь і чорний дим: показали відео, як у Тернополі згорів автомобіль (ФОТО, ВІДЕО)

Росія нарощує військову присутність в Білорусі