Батько загиблого на Великдень Володимира Воробця хоче дізнатися правду про обставини смерті сина.
Слідство поставило крапку в розслідуванні трагедії, що сталася на Великдень цього року в селі Глещава Іванівської громади. Наприкінці жовтня Національна поліціяУкраїни закрила кримінальне провадження проти ветерана АТО Андрія Пекельного, який смертельно травмував 23-річного Володимира Воробця із сусіднього села Іванівка. Підстава — встановлення відсутності в діях підозрюваного складу злочину. Утім, родина вбитого хлопця не погоджується з таким рішенням та наразі подала скаргу до слідчого судді на постанову щодо закриття кримінального провадження.
Батько Володимира Іван Воробець наполягає на поверненні кримінального провадження на дорозслідування. Днями чоловік звернувся до «НОВОЇ…», щоб висловити свою позицію.
«На нас вилили багато ненависті й прокльонів…»
— Розумію, що багато хто не сприйме моїх слів, що б я не говорив. Після трагедії на нашу родину в Інтернеті вилили багато ненависті, образ, прокльонів, — починає розмову пан Іван. — Та, попри все, я не можу мовчати, якщо не маю відповідей на багато запитань. Ще не було слідства, а громадськість уже винесла «вирок» моєму вбитому синові: прибіг на чуже подвір’я, отже, повинен бути знищений… Навіть хвалили обвинувачуваного, який забрав життя нашого Володі… Хоча було й чимало людей, які намагались не робити поспішних висновків, просто співчували двом сторонам. Я поважаю учасників АТО за те, що жертвують життям, захищаючи Україну. Але люди бувають різні, ситуації трапляються неоднозначні. Конфлікт у звичайному житті має бути оцінений за законами, а не під жодним упередженим кутом зору. У кожного своя правда, а істина — десь посередині. Але в даному випадку відразу було зрозуміло, на чий бік стало слідство. Справа набула розголосу, і в перші ж дні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про «необґрунтовану підозру ветерану АТО». Хоча на той час ще не було ні результатів експертиз, ще не було допитано всіх свідків, не було відтворення події. Розслідування, на мою думку, було заполітизованим. Нашу сторону взагалі ніхто не чув. Слідство вдалося до вибірковості показів. Відеозапису події нема, усе практично побудовано на суб’єктивних свідченнях самого Пекельного і його друга, який також прибіг тоді на подвір’я. Друзі мого сина нічого конкретно не повідомили. Таке враження, що їх просто залякали. Хлопці не хочуть мати проблем, тому вибрали позицію мовчати. Нейтральних свідків, які б прояснили ситуацію, нема, хоча відомо, що на місці зупинялись і якийсь автомобіль, і мотоцикл, проте столичні слідчі чомусь не стали шукати тих водіїв. А можливо, саме ті свідки допомогли б точніше все відтворити.
«Тонка межа між захистом і нападом…»
— Спершу правоохоронці порушили кримінальне провадження за статтею 121 ККУ — умисне тяжке тілесне ушкодження, згодом перекваліфікували на статтю 118 — умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Добігав піврічний термін, даний на розслідування справи, тож її швидко закрили, — каже батько загиблого хлопця. — Більшість наших клопотань не взяли до уваги. Нам не надали можливості повністю ознайомитись із матеріалами справи. Коли ми приїхали до Києва, нам повідомили, що основний том — у прокуратурі, тож нам його не показали. Для нас важливо точно встановити, чи удар ножем був захисний, чи атакувальний. Вважаю, що атакувальний. Нема даних, що Володя нападав на Пекельного, адже напад — це акт заподіяння фізичної шкоди або небажаного фізичного контакту людині або погроза чи спроба здійснити таку дію. Мій син не вривався в помешкання, на дверній ручці не знайшли відбитків його пальців, як і на шибці вікна. Слід від взуття на дверях не співпав зі слідом ні Володі, ні будь-кого із хлопців. Можливо, раніше хтось залишив. Підозрюваний змінював покази, спершу стверджував, що мій син увірвався до хати, а згодом сказав, що він сам відчинив двері й вийшов із ножем. Чому він відразу схопив у руки ножа? Якщо хтось прийшов на чуже подвір’я — хіба це злочин? Хіба треба відразу вбивати? На руці Володі був поріз — мабуть, захищався. А далі — професійний удар в груди. Глибина рани — 15,5 см. Удар — зверху вниз. Вочевидь, вони обидва стояли, а не, як каже підозрюваний, що він піднімався з колін і завдав удару, щоб захиститись. Чому не поранив у ногу чи руку, а відразу вдарив у серце? Між захистом і нападом дуже тонка межа…
«Матір Пекельного годувала мого сина…»
— Чому Володя не утікав від ножа? Можливо, він навіть не зорієнтувався в темряві. Сина не повернути, але я хочу все з’ясувати. Слідство так і не встановило причину конфлікту в клубі, хто і чому його спровокував. Свідок обвинувачуваного зазначив, що Володя перший вдарив Пекельного, проте дівчата, які там були, дали інші покази. Не перевірили слідчі надану нами інформацію про можливу помсту нашому синові через особисті моменти, через бізнес, — обурюється пан Іван. — Обійстя, де сталася трагедія, не належить Пекельним, а є власністю інших людей. Володя не міг знати, хто там живе. Вони з Пекельним не були знайомі, хоча за два тижні до трагедії бачились. Володя приїхав по маму в Глещаву — дружина працює там продавчинею. «Чому той хлопець на мене з такою люттю глянув?..» — здивувався син, вказавши на Пекельного. Дружина розповіла, що то учасник АТО, з яким вони народилися з різницею в один день. У моєї дружини після пологів було мало молока, тож матір Пекельного… годувала нашого сина. Все так дивно повернулося… Підозрюваний, вочевидь, знав мого сина, бо після скоєного набрав номер поліції і сказав, що на нього скоєно напад, назвав пораненого. У мене нема ненависті до Пекельного. Він теж чиясь дитина. Прикро лише, що насміхається нині з нас, не має ні краплі співчуття…
Коментар представника потерпілих, адвоката Тараса Строценя:
— Абсолютне нехтування правами потерпілих, приховування очевидних фактів, бездіяльність працівників правоохоронних органів призвели до необ’єктивного та упередженого розслідування справи. Зокрема, не було проведено ряд важливих слідчих дій, про які просила потерпіла сторона. Як наслідок, прокурор замість направлення справи до суду закрив кримінальне провадження з цілою низкою грубих порушень КПК України та суперечностей у зібраних матеріалах. Наразі ми подали скаргу до слідчого судді на постанову про закриття кримінального провадження.
