Вірш про сучасних дітей і свято Миколая, авторка якого тернополянка Галина Заболотна, збирає сотні поширень, коментарів та вподобань у соцмережі Facebook.
У небі, небі темному,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралось,
Хоч в вогнище скидай.
А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.
Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
отримати цукерочки,
ведмедики, ляльки,
Чи пряника, чи коника,
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі,
Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя,
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще
Далеко не рекорд.
Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного
Сивіє голова.
Бо він пройшов крамницями –
Отетерів від цін.
Та ж народити справжню
Дешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці –
Якийсь магічний ЛОЛ,
«І ноутбук» – дописано.
Старець за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.
Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж «шість»,
Сашко – боксерську грушу,
щоби зганяти злість,
Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
«Щоб не якась дєшовка» –
в листі наголосив.
Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси,
і пірсинг на губі,
Василько просить тачку,
щоб їзили батьки…
Поставили задачку
Старому малюки…
І журиться старенький
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє,
коли відбувся збій.
Чи, може, сам і винен,
бо тупо завтикав,
Коли літ з 20 тому
він скромність роздавав.
І діти виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.
І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
І забувають часом,
З чого почалось все.
Коли на перше місце
Велична і свята
Ставала дуже скромно
Сердечна доброта.
Коли святий Микола
Від себе відбирав,
А всім нужденним, бідним
У скруті помагав.
…
У небі, небі темному,
Де Миколай живе,
Великий жовтий місяць
Усміхнено пливе.
І старець посміхається,
Багато бачив він…
Листи згрібає жменями –
розпалює камін.
Йому старому й мудрому,
Все видно ізгори.
Він знає – тільки вибрані
отримують дари.
