Минув дев’ятий день, як Степана Ільницького з Почаєва немає… Згорьована вдова продовжує оббивати пороги та стукає у всі двері, які лише можна, аби дізнатися правду. Щодня трапляються десятки нещасних випадків, які призводять, на жаль, до смерті людей, однак не цей, вважає Ольга. Степан ішов парком, упав і… помер. Однак на його обличчі не було живого місця, а травми, які описала судово-медична експертиза, не сумісні з життям настільки, що їй важко віриться, що вони отримані внаслідок простого падіння.
«Як можна так упасти з висоти власного зросту?»
Трагедія трапилась у Почаєві в ніч із 2-го на 3 листопада. За попередніми даними, Степан Ільницький разом зі своїм товаришем напідпитку йшли парком, найімовірніше, додому. Що було далі, ніхто не знає, але вранці до Ольги (колишньої дружини Степана) зателефонувала рідна сестра покійного і повідомила жахливу звістку. Те, що було далі, важко вкласти у голові. Вдові довелося звернутись у прокуратуру Тернопільської області, аби розслідування смерті чоловіка взяли під особистий контроль, бо бідолашна не вірить, що Степан міг просто так упасти на бруківку й померти. Ольга запевняє, у її чоловіка життя відняли.
– Степана знайшли вночі 3 листопада у парку. Смерть датована 2 листопада, і це перше запитання, на яке у мене немає відповіді. Чому друге число, звідки ця цифра? Маму Степана викликали на опізнання, з її слів, на одязі чоловіка були сліди від взуття, то, напевне, варто було би вилучити одяг для експертизи, але цього не було зроблено. Степан був в одній кросівці, і коли його знайшли, на його тілі лежав ще один чоловік, живий, трохи побитий. Це був його співробітник. У мене є відео, коли їх знайшли, помітно, що голова й тулуб мого чоловіка лежать на траві, а ноги – на бруківці. То як можна так падати з висоти власного зросту, щоби зламати ніс, кістки черепа, розсікти брову, отримати крововилив і відповзти на траву? І ще до того ж покласти на себе співробітника? – розповідає Ольга Ільницька.
Як стало відомо, на місце події виїжджала поліція. Працівник поліції м. Почаєва повідомив, що мобільний телефон померлого у них, а поліція м. Кременця надала інформацію, що ніякого телефону немає. Ольга у версію пограбування не вірить, адже у Степана на пальці була золота печатка, яка залишилася при ньому.
– Через те, що багато чого не сходиться, я переконана, що Степана вбили. Парк у центрі міста оснащений відеокамерами. Лише нещодавно на місце події приїздила прокуратура, яка вилучила відео з камер спостереження. Цікавим залишається і те, в якому світлі тепер Степана виставляють, наче він алкоголік і дебошир. Є інформація про те, що коли поліція його знайшла, він разом з товаришем був у стані сильного алкогольного сп’яніння. Я не бачила аналізу крові, скільки проміле алкоголю було, то звідки інформація про сильне сп’яніння? Я знаю Степана, в якому би стані він не був, завжди додому своїми ногами дійде, і не вірю в те, що він був сильно п’яний. Так, вони могли з тим самим співробітником після роботи випити чарку, але напитися він не міг, – додає пані Ольга.
Як стало відомо нашим журналістам, покійний Степан останні півтора місяця працював у Почаєві на будівництві. Родом сам із Почаєва. До того займався перевезенням, навіть перевозив людей у Польщу. До такої роботи ставився дуже серйозно і за декілька днів до рейсу не дозволяв собі жодної краплини. Це підтверджують і знайомі чоловіка, які відмовляються вірити у те, що той помер внаслідок алкоголю та власної необережності. У Степана та Ольга є спільний син. Для нього він і будував будинок власноруч. Незважаючи на розлучення, подружжя підтримувало дружні, хороші стосунки і жодних чвар між ними не було.
Так що ж трапилось у ту фатальну ніч?
– Тіло направили у морг. Розтин інших травм не показав, а можливо, вони й були, якщо врахувати, що на одязі є сліди від взуття? Незважаючи на те, що його забальзамували, одна половина обличчя була синя, помітно було, що ніс іншої форми, виглядало все так, ніби він не сам упав, а його добряче побили.
Того вечора ми зі Степаном говорили, він обіцяв допомоги з грішми, адже синові потрібно купити нові чобітки. Казав, щоби ми лягали спати, а він, коли повернеться з роботи, зателефонує ще раз. О 19:30 у мене був пропущений дзвінок від невідомого номера, я зателефонувала на нього, але відповіді не отримала. Згодом ще раз, але мій дзвінок збили. А наступного ранку, коли Степан уже помер, на даному номері я була заблокована. Намагалася телефонувати з інших мобільних операторів, гудки йшли, а згодом усі номери також блокували. Про це я також повідомила поліцію, – додає вдова.
Хто знайшов Степана та ще одного потерпілого, вдові не кажут
А що ж відомо про співробітника померлого? Як він почувається і чи є свідком побиття чи нещасного випадку? Зі слів Ольги, пана Маляра (прізвище співробітника) Степан знав не довго, близько місяця часу, відколи працював на будівництві. Проживає він недалеко від Почаєва (15 хвилин їзди). І чоловік вдає, що нічого не пам’ятає, але тієї ночі поліція його відпустила і він сам додому добрався.
– Поясніть мені, як у людини можуть бути такі провали в пам’яті? Пам’ятати, де працюєш, де живеш, а цей відрізок часу, який може вивести все на чисту воду, не пам’ятати, я не розумію цього. Можливо, справді він також потерпілий і в нього проблеми з пам’яттю, але ж чого було не звернутися за медичною допомогою? Висновку про його амнезію немає, – каже Ольга Ільницька.
На своїй сторінці у соціальній мережі пані Ольга підняла питання можливого вбивства Степана, і багато людей просто не вірять у такий фатальний збіг.
– Нещодавно приїздили журналісти до нас, то дружина Маляра сказала, що підтримує зі мною тісний зв’язок, хоча це неправда. Також напередодні вона зателефонувала до мене і сказала, що хотіла би поговорити тет-а-тет, але цієї розмови не відбулося. З нею я мала одну розмову, з якої дізналася, що одяг, в якому був її чоловік тієї ночі, вона попрала (для чого, щоби не взяти на експертизу?). Єдине, що я знаю із їхніх слів, це те, що того вечора їх було четверо, вони сиділи, говорили, випивали, а згодом їх залишилося двоє. Знайшли потерпілих молодики, імен мені поліція не називає. Спочатку вони подумали, що ті п’яні, навіть на відео чути певні моменти, а згодом – слова: то їх той київський «порозкидав»? Тобто була третя особа, чи про кого йде мова? Я не можу стверджувати і на когось зводити наклеп, але, ймовірно, є речі, які замовчують. І це найгірше, адже хтось розгулює на свободі, – додає Ольга.
Степан мав велику родину: старшого брата, сестру та молодшого брата, батьків. У таке горе не хочуть вірити й Степанові друзі. Слова підтримки лунають на адресу Ольги, яка не покидає надії добитися правди та дізнатися, що ж сталося у тому сквері.
– У нас є син Марко, йому 4 рочки. Він батька дуже любив і продовжує любити. Я старалася ніколи не забороняти бачитися їм. Коли син сумував за Степаном, я телефонувала і він забирав його до свого дому. Намагалася йому пояснити, що тата немає серед живих, але дитина не хоче в це вірити, каже, що він на роботі і скоро його забере. Розумію, що ще рано йому повідомляти таку жахливу звістку. Я хочу справедливості. Хочу і доб’юся, аби правда, якою б вона не була, розкрилася. Я вірю, що в правоохоронних органах є люди, які не байдужі до чужого горя і сумлінно виконують свою роботу. Є люди, які замовчують, які хочуть ось приховати, але правда завжди вийде на поверхню, – підсумувала Ольга Ільницька
На завершення додамо, що Степану Ільницькому на момент смерті було 33 роки. Чоловік не був раніше одружений, за сином доглядав, купував подарунки, присвячував дитині час. Із Марком у Степана багато спільних фотографій, на них, дитина радісна та щаслива, від щастя очі світяться й у самого Степана. У Почаєві важко знайти людину, яка би відгукувалась про померлого погано. Немає й таких, хто не може не згадати, як чоловік розповідав про свого первістка та про великий будинок, який збудує своїми руками для Марка.
«Одного із чоловіків вдалося привести до тями, а інший не подавав ознак життя»
У правоохоронних органів спершу була одна версія смерті Степана Ільницького, нині їх є кілька.
– У ніч із 2-го на 3 листопада було повідомлення на лінію “102” близько 2-ї години ночі, що двоє людей гуляли в парку і побачили двох чоловіків, які лежали. На місце події виїжджала «швидка» та слідчо-оперативна група. Одного з чоловіків вдалося привести до тями, а інший не подавав ознак життя. Медики «швидкої» на місці констатували смерть, тіло направили в морг для розтину. Судово-медична експертиза встановила, що смерть наступила внаслідок падіння з висоти власного зросту й отримання травм – черепно-мозкова травма, крововилив, інших тілесних ушкоджень не виявлено. Відомості про подію внесено до досудових розслідувань за статтею 115 Кримінального кодексу України – нещасний випадок, – коментували у поліції одразу після смерті Степана.
Зараз же повідомляють, що кримінальне провадження вже відкрито і в рамках досудового розслідування перевіряють кілька версій смерті.
– Розглядаємо вбивство іногородніми особами, смерть за природних обставин, інші деталі є таємницею слідства, – додав начальник Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Сергій Горяний.
Співчуваємо всім рідним та близьким Степана Ільницького і сподіваємося на швидке розкриття цієї справи. І якщо в даній історії є особи, винні у смерті 33-річного чоловіка, нехай будуть покарані згідно з законом України.
Джерело: Тижневик “Номер один”
