Їй кричали услід: «Хабарниця!», її кинув наречений, відвернулися друзі. Не витримуючи психологічного тиску, вона звільнилася з роботи. Тепер держава дорого за це заплатить…
Справу майстрині двічі розглядали у Верховному Суді
На фоні багатомільйонних чи мільярдних незаконних оборудок і схем, відкатів й іншого неподобства, що коїться у державі, справа колишньої майстрині тернопільського училища ресторанного бізнесу про півтори тисячі гривень хабара – просто таки краплина у розбурханому морі. Але, погодьмося, саме «птахи невисокого польоту», наділені дуже обмеженою владою чи повноваженнями, можуть так «випити крові», що уподібнюються всесвітньому злу, принаймні на той момент, коли без їхньої «візи» неможливо обійтися. Тож таки не варто нівелювати навіть незначні «хабарчики», пише газета “Свобода“
Щодо конкретної справи, то вини майстрині не доведено. Упродовж трьох років тривало досудове і судове розслідування, яке завершилося тим, що майстриню виправдали. Зважмо, що справа двічі побувала у Верховному Суді й двічі – на апеляційному розгляді, у тому числі у Хмельницькому апеляційному суді, бо прокуратура вперто оскаржувала виправдувальний вирок.
Коротко нагадаю, у чому звинувачували майстриню. У жовтні 2017 року працівницю училища взяли на гарячому – у той момент, коли учениця занесла їй у кабінет півтори тисячі гривень, аби їй зарахували виробничу практику. Ця третьокурсниця була не з кращих учениць – були проблеми із навчанням, відвідуваністю і, як виявилося, з практикою. Нібито у закладі громадського харчування, куди вона відправилася працювати, дізнавшись, що практикантці ще й зарплату треба платити, причому 50 відсотків безпосередньо їй, а другу половину зарплати – на рахунок училища, відмовилися від її послуг. Відтак дівчина мала неабиякий клопіт. Отож нібито майстриня їй пообіцяла вирішити проблему за півтори тисячі гривень.
Дівчина заявила про це у правоохоронні органи. Оперативники дали їй гроші, причепили «жучка» – аудіо-відеозаписувача і спровадили до майстрині. Ну і відразу ж влетіли у кабінет. Цікаво, що цю катавасію знімав на відео журналіст, який проходячи повз училище, побачив, що тут щось діється, і увімкнув відеокамеру. Згодом цей журналіст був у ролі свідка у кримінальному провадженні.
Негласні слідчі (розшукові) дії (у цьому випадку використання «жучка») проводяться з дозволу суду виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Обвинувальний акт стосовно майстрині скерували до суду з кваліфікацією нетяжкого злочину – за ч. 3 статті 354 ККУ (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, неправомірної вигоди). Ця обставина спонукала суд першої інстанції визнати здобуті негласними слідчими діями докази недопустимими. Щоправда, у Верховному Суді згодом спростували цю тезу – на момент ініціювання негласних слідчих дій ні оперативники, ні слідчий суддя, який давав дозвіл на проведення цих дій, не мали у розпорядженні посадових інструкцій й інших документів, які підтверджували б статус особи, а відтак початкова кваліфікація за «тяжчою» статтею – 368 ККУ (йдеться про отримання неправомірної вигоди посадовою особою) на той момент була виправданою, а тому і негласні слідчі дії не є протизаконними.
Але слідство допустило стільки хиб, що виправдувальний вирок не ставився суддями вищих інстанцій під сумнів, хіба викладена у ньому мотивація. Скажімо, відповідно до процесуального законодавства, при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря. У цій справі заявниця була неповнолітньою, й для слідчих дій ні матері, ні педагогів не залучали. Дівчина заплуталася й по-різному свідчила.
За місяць переслідування – мінімальна зарплата
Отож після 36 місяців і 21 дня кримінального переслідування майстриню виправдали. Вигравши цей тривалий і виснажливий бій, вона пішла у наступ – звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури – про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Вона мотивувала свою вимогу тим, що більш ніж трирічне кримінальне переслідування завдало їй багато моральних страждань. На роботі відчувала зневагу – учні кричали услід: «Хабарниця!», відвернулися друзі, втратила нареченого. Врешті-решт, не витримавши негативних емоцій, звільнилася з роботи. Поїхала до Польщі, щоб розпочати нове життя, але часті виклики до суду не давали забути про пережите.
Позивачка вимагала моральної сатисфакції. Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Наразі мінімальна заробітна плата становить 6 тисяч гривень. Суд підрахував, що за 36 місяців і 21 днів кримінального переслідування позивачці слід сплатити 270 тисяч гривень, і задовольнив позов у цій частині.
Ось так завершилася справа, про яку свого часу гучно інформували правоохоронні орга
