Усе загрозливіше «червоніє» мапа України – через поділ на епідемічні зони. Та й на Тернопільщину, подейкують, чекає щось подібне.
Крива статистики дедалі впертіше повзе догори. Сконтактувати із завідувачем епідеміологічного відділення Чортківського міськміжрайонного відділу ДУ «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» Олегом Голінатим знову, як і в часі попередніх хвиль росту захворюваності на COVID-19, виявилось трохи проблемно. Власне, на такій ноті і зав’язалась наша розмова, пише Чортків Сіті.
Автор: Фото з відкритих джерел
– Мабуть, варто насамперед констатувати той факт, що захворюваність на COVID-19 зараз дуже висока і досягла цифр, властивих попередній хвилі, коли домінував британський штам, – відразу наголосив лікар-епідеміолог.
– Це коли, за який період?
– Приблизно за останній тиждень. Кількість хворих, якщо брати і в абсолютних, і у відносних цифрах, приблизно така ж. Очевидно, можна очікувати й росту захворюваності, і більшої кількості госпіталізацій.
– А які цифри маємо в середньому?
– Ця кількість коливається від 30 до 50 хворих щодня. І так триває впродовж 7-10 днів. Поки що, можливо, не так стрімко збільшується, бо задіяно багато факторів. Певний прошарок людей, що вже перехворіли, які вакцинувалися, – це теж до деякої міри впливає на розвиток епідпроцесу. Але, якщо й ситуація не погіршується щодня, то принаймні перебуває в динаміці.
– Олеже Михайловичу, як вважаєте: цей процес ще не вийшов на «плато»?
– Думаю, все-таки слід очікувати зростання – хоча, можливо, й не дуже значного. Тобто це не буде вдвічі чи більше. Але зростання цілком можливе за певних ознак: кількість контактних осіб, кількість задіяних вогнищ в організованих колективах і т. д. Плюс – рівень щепленості. Наприклад, якщо задіяне якесь підприємство, а число вакцинованих працівників становить 50 відсотків – однозначно, що там спостерігатиметься значий спалах. Цілком реально, що ми очікуватимемо деякого росту захворюваності, відповідно – «плато» все-таки ще попереду.
– А яка натепер у відсотковому відношенні завантаженість хворими на COVID-19 у стаціонарі?
– Ми повинні розуміти таку річ: ті ліжка, що були відведені для «ковідних» хворих, що були створені в процесі зростання захворюваності, практично заповнені вщерть. Тобто розглядається питання вже в поточному часі про збільшення кількості ліжко-місць під «ковідний» шпиталь. Плюс яскравим прикладом наповненості на сто відсотків є факт відкриття в Теребовлянській (сусідній з нами по території) комунальній лікарні «ковідного» шпиталю буквально тиждень назад. Хоча до цього часу, за третьої хвилі, його там не було і такої потреби не існувало.
– Запитання з розряду банальних, та все ж це – класика: що стимулює розвиток такої ситуації?
– Як завжди, це не один, а декілька факторів. Найбільш сумний – це те, де ми могли б якось впливати на процес росту захворюваності. Насамперед – ставлення самих громадян до того, як виконуються рекомендації щодо запобігання поширенню COVID-19. Не дивлячись на те, що кількість хворих зростає, ушпиталених – також, люди поводяться досить дивно, немає адекватної реакції. Прохання, звертання з пропозицією носити засоби індивідуального захисту в громадських місцях, заклики вакцинуватися часто-густо просто ігноруються. Сумно, що цей процес і далі не є таким, щоб міг хоча б трохи запобігти поширенню хвороби. Якщо порівнювати ситуацію в нас та в інших країнах – так, хворіють і там, де щепленість набагато вища у процентному відношенні. Навіть в країнах, де рівень щепленості сягає 80 і більше відсотків. Але варто поглянути на реальну статистику, хто все-таки ушпиталений, в кого COVID-19 протікає у важкій формі, що потребує інтенсивної терапії та невідкладних реанімаційних заходів, то стає зрозумілим: це практично не стосується вакцинованих людей. Тобто навантаження на медичну систему в країнах, де кількість вакцинованих висока, все ж набагато нижче. І там менше летальних випадків. У нас же ці показники дуже високі. І в певний момент, коли кількість ушпиталених хворих сягне максимуму, ситуація може загрожувати колапсом медичної допомоги, вимушеною відмовою в шпиталізації. Це – головна загроза. Звичайно, ще є резерви, питання вирішуються в поточному моменті, але ситуація наближається до критичного піку.
– Летальність від «ковіду» зростає?
– Я б сказав – перебуває на максимумі. Бачимо цифру і десять, і дванадцять, і чотирнадцять за один день. Це дуже багато. Причому, смерть стосується не тільки старших людей. Як свідчить статистика, «ковід» косить і молодих. Наприклад, минулої неділі померла жінка з Гусятинщини віком 38 років – практично без будь-яких серйозних супутніх діагнозів, просто від COVID-19. Спостерігається багато смертей у віці 50+, 60+. Ну і, звичайно, більшість пацієнтів ті, що померли у віці 70 років та вище.
Автор: Фото з відкритих джерел
– Запитання, що сьогодні в багатьох на думці: яка все ж таки ймовірність інфікування, захворювання вакцинованих осіб? Можливо, теж у відсотковому відношенні, будь ласка.
– Звичайно, що є статистика, і однозначно, що хворіють також люди, які були вакциновані. Але аналіз засвідчує, що на фоні загальної кількості захворілих цей відсоток дуже і дуже низький. Повірте, це складає менше 5 відсотків! А з цих п’яти – буде ще нижчий по кількості ушпиталених. Практично неможливо знайти людину, яка вакцинована і яка перебуває в лікарні. Хоча це цілком можливо, тому що існує багато нюансів. Буває так, що людина вакцинувалася, наприклад, в кінці вересня. А на початку жовтня захворіла. Це означає, що імунітет в неї ще достатньо не вироблений. Усі лікарі, вся медицина закликали вакцинуватися тоді, коли показники щодо захворюваності на «ковід» в нас перебували на рівні нуля.
Тобто за день реєструвалося від одного до трьох хворих по області. Тоді спостерігався найкращий період вакцинуватися, бо був запас часу для організму, щоб виробити нормальний захист. Зараз же маємо які випадки? Коли людина, наприклад, отримала першу дозу вакцини і вже за тиждень захворіла. Тобто епідситуація нестійка, неблагополучна. І підчепити вірус набагато легше, ніж було місяць – півтора тому. Однозначно, що за такої ситуації вакцинація вже не є стовідсотковим захистом організму від хвороби. Хоча навіть і в цьому випадку захворювання все одно протікатиме набагато легше, важкого перебігу можна уникнути. Тому ті, хто ставить під сумнів потребу вакцинуватися від COVID-19, самі собі та своїм рідним і близьким роблять велику «ведмежу» послугу.
– Олеже Михайловичу, і під завісу нашої розмови – трохи емоцій чи то чуттєвості. Наразі ЗМІ різного штибу, імунологи, вірусологи, епідеміологи всього світу визнають нинішню «ковідну» хвилю як надпотужну. Ось і в мене на слуху відомий вислів: «Найтемніша ніч – перед світанком». Може, після цього вже нарешті розвидниться? Може, це завершальний удар?
– Якраз в цьому плані дуже важко спрогнозувати, враховуючи і властивості самого вірусу, і те, що він належить до гострих респіраторних захворювань. Епідеміологи світу схильні визнавати два найбільш ймовірні сценарії. Один з них – це те, що COVID-19 врешті-решт перейде у сезонний тип гострих респіраторних захворювань. Тобто на кшталт грипу. Коли це станеться, ніхто не може спрогнозувати. Тому що вже зараз, коли виявлений дельта-штам, він все ж не є кінцевим, за ним виявлено два інших штами. Тобто вірус мутує, пристосовується. І в плані прогностичному, коли завершиться ця пандемія, яка триває вже другий рік, щось реальне проглядається сумнівно. Тобто її завершення очікується не тепер. Хоча цілком можливо: за якихось там пів року після того, як мине сезон ГРВІ, тобто осінньо-зимовий період, настане різкий спад, прийде затишшя. Однак, враховуючи властивості самого вірусу і епідпроцесу, пов’язаного з ним, прогнозувати, що він зникне, відступить від нас, що людство врешті позбудеться його цілковито, було б дуже оптимістично. Скоріш за все настане якесь послаблення його активності, вірулентних властивостей, він стане менш небезпечний і перейде в розряд сезонних вірусних інфекцій. Це найбільш ймовірний прогноз – все, що можу сказати.
– Отже, людство навчиться з ним жити?
– Так! Звичайно, нелегке випробування випало на наш вік. Але подібні речі бували й раніше, наприклад, коли тривала пандемія так званого іспанського грипу. Люди, ті покоління, також молилися і боялися, що ж буде далі, теж зафіксовано мільйони смертей. Але все пережилося. Це – закони епідпроцесу, давно досліджені, які розвиваються як у напрямку активізації, погіршення ситуації, збільшення кількості хворих, так і в зворотному напрямку. Це все – закони природи, які людство опановує, вчиться з ними жити, бореться. А засобів є більш ніж достатньо. Навіть вакцинація – порівняно з тим, що було при «іспанці», сто років назад. Сьогодні зовсім інший підхід, є більші можливості, наука здійснила неймовірний крок вперед. Думаю, ми повинні залишатися оптимістами. Хто готовий до цього, хто прагне йти в ногу з часом, дослухатись до порад і вказівок медиків, тому буде легше пережити цей складний період нашого життя.
This website uses cookies.