У Франції засудили двох чоловіків із Бучаччини, які забрали життя в односельчанина Василя Штанграта.
25 і 20 років тюрми за жорстоке вбивство в Парижі — таке суворе покарання виніс французький суд нелюдам, які забрали життя 29-річного Василя Штанграта із села Стінка Золотопотіцької громади. Засудили двох українців, односельчан замордованого, — Ігоря Б. та його зятя Івана О. Вбивство сталося восени 2018-го року: 8 вересня наш земляк несподівано пропав, а 2 жовтня його понівечене тіло знайшли на околиці Парижа. У французькій столиці працюють чимало бучаччан, тож відразу кинулися шукати чоловіка, проте вийти на слід не вдавалося. Вдома не знаходили собі місця через невідомість батьки Василя, двоє його братів і сестра. Тіло українця випадково знайшов у парку парижанин, який вигулював собаку. Про страшну знахідку приголомшений чоловік повідомив поліцію.
8 листопада Василя поховали в Стінці. У січні 2019-го затримали двох підозрюваних у вбивстві, тривало розслідування і нарешті цьогоріч справу передали до суду.
Виявилося, що страшна трагедія сталася через любовний трикутник.
Суд розглянув кримінальну справу за… тиждень
— Французький суд виніс вирок вбивцям українця в Франції. Напевно, багато із вас пам’ятають історію трирічної давності, пов’язану зі зникненням і вбивством молодого українця у Франції — Василя Штанграта, — після виголошення вироку написала у Фейсбуці Любов Боднарчук, яка живе в Парижі й допомагала розшукувати зниклого. — Три роки тривало досудове слідство. Французька кримінальна поліція приїжджала для опитування свідків навіть у село Стінка тодішнього Бучацького району. Суд розпочався 2 вересня 2021-го року в французькому Палаці Правосуддя Бобіні й тривав аж до 9 вересня. Двом обвинувачуваним, односельцям убитого Василя, оголошено таке покарання: пану Б.І. — 25 років тюремного ув’язнення, а пану О.І. — 20 років тюремного ув’язнення. Слава справедливому і гуманному французькому суду за проведену грандіозну роботу, за допомогу в наданні родичам потерпілої сторони перекладачів і адвоката! Окрема подяка від нашої французької Асоціації «АРТ культура і креативність» усім, хто допомагав у пошуках зниклого: паризькому центральному відділу французької кримінальної поліції, волонтерам та свідкам, які не побоялися стати на сторону правди і справедливості! Спочивай з миром, Васильку. Ті, хто забрали твоє життя, отримали за заслугами.
Василь Штанграт приїхав на заробітки до Парижа в середині літа 2018-го. Перед тим теж їздив за кордон. Коли сталося непоправне, в Стінці відразу заговорили про можливих підозрюваних. Незадовго до вбивства Василеві надходили погрози від односельчан. Він розповідав про це сестрі Оксані, бувало, вмикав телефон, щоб почули його друзі. А все через… любов.
Де сидітимуть у тюрмі: у Франції чи в Україні?
Свого часу Василь півтора року зустрічався з дівчиною з села, хотів одружуватись, але її батьки були проти. Так і розійшлися. Тато тієї дівчини — нині затриманий Ігор Б. Невдовзі вони віддали доньку за Івана, у подружжя народилася дитина. Коли ж Іван із тестем подалися на заробітки, все й почалося. Жінка телефонувала до Василя, не могла забути… У нього були інші дівчата, але серце не давало спокою. Продовжували спілкуватись, зустрічались, планували жити разом, аж поки їх не розлучили назавжди.
— Засудили їх, а Василя нема й не буде, — зітхає мати вбитого пані Ольга. — Мабуть, вони ще подадуть на апеляцію, бо, звісно, що не погоджуються з вироком. «Замикайтеся вдома!» — радять мені люди. Коли в Інтернеті з’явилася інформація про вирок, по-різному її сприйняли. Одні коментували, що справедливе покарання, а інші, мабуть, наближені до засуджених, що нашу сім’ю треба знищити. Не розумію, як насмілюються таке писати? Їм не збагнути нашого горя… «Що треба зробити в Україні, щоб дали такий вирок?» — схиляли інші до того, що нібито засуворе покарання. Але це не я зі своїми рідними щось придумала, це вирок французького суду. Ми навіть не дуже й знали про результати розслідування, абсолютно не втручалися в процес, досі не отримали повідомлення про слухання в суді. Сповістила нам про початок розгляду справи наша землячка, яка багато років живе у Франції і допомагала розшукувати Василя. На опізнання тіла у 2018-ому я їздила з сином Володимиром, тож за документами ми — потерпілі в справі. Але син лише наприкінці серпня повернувся з Польщі додому, його б не пустили знову за кордон. А я — не вакцинована, були б труднощі з ізоляцією. У Польщі на заробітках зараз мої чоловік і наймолодший син Роман. Відпросилися вони з роботи на кілька днів і поїхали на суд. Обвинувачувані не очікували, що прибудуть наші рідні. Більше тижня слухали справу — день у день від ранку до вечора. Про вирок мені повідомив син. Я не могла стримати сліз…
Засуджені хочуть, щоб їх доправили відбувати покарання в Україну. Але чи не намагатимуться тут знайти можливість вийти скоріше з-за ґрат?.. Спершу вони стверджували, що не вбивали Василя, а вже перед вироком зізналися, що була бійка. Слідство зібрало переконливі докази — все об’єктивно. Розповідають, що на судові засідання в Парижі приходили брати одного із підсудних. Їхня сторона мала кілька адвокатів. Можливо, трохи жорсткий вирок, але нехай відповідають за скоєне. Іноді буває, що трагедія якась стається ненавмисне, а тут жорстоко познущалися, спланували все, вивезли тіло… Переживаю, бо не знаю, що чекати від них надалі… Це страшна помста… Як тільки я дізналася, що почався суд, поїхала на прощу. Розуміла, що знову будуть обливати брудом мого сина, хотіла помолитися. Молилася за справедливість, за покійного сина і за здоров’я тих, що будуть сидіти… Треба прощати. Якщо не простимо, то Бог нам не простить…
— Дуже важко нам було пережити втрату Василя, але настала справедливість, ми побачили, що є правосуддя, бо є Бог на землі. Вічна тобі пам’ять, брате, — написав у соцмережі Роман Штанграт.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
