Винуватець смертельної аварії Олег Струнь після 15 років переховувань у Москві повернувся до Тернополя і здався поліції.
«Не будеш ходити на волі! Ми 15 років чекали тебе! Маєш сидіти довічно за те, що забрав у нас найцінніше», — ридала в суді сестра-близнючка однієї із загиблих у ДТП.
29 червня цього року 42-річний експодатківець Олег Струнь із Тернополя прийшов у відділок поліції і зізнався у скоєному злочині, що стався понад 15 (!) років тому. Замучила совість? Насправді минули терміни давності, тому йому тепер уже ніщо не загрожує.
Аварія трапилася 9 жовтня 2005-го року в селі Петриків біля Тернополя — п’яний водій збив на смерть 16-річну Світлану Козлюк та 17-річну Наталю Гнатієвич. Лобове скло відтяло голову Наталі — потрапила в салон автомобіля. Струнь так і поїхав… Аж через кілька днів голову підкинули в лісосмугу у Великій Березовиці. Водій відразу втік до Росії і весь цей час
переховувався там. Струня було оголошено в міжнародний розшук, але правоохоронці так і не знайшли його та не доправили в Україну.
Олегу Струню інкримінують ч. 3 ст. 286 (порушення правил дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб) ККУ. Як тільки він здався поліції, його затримали й оголосили підозру, а Тернопільський міськрайонний суд 1 липня
обрав міру запобіжного заходу — тримання під вартою.
Саме в судовій залі вперше від часу страшної аварії рідні загиблих дівчат побачили Струня. Прийшли глянути йому в вічі мама і тато Наталі та сестраблизнючка Світлани Зоряна. Винуватець аварії ховався за блейзером та маскою. Жодного слова не промовив до потерпілих. Прокурорка наполягала на тому, що Струнь має залишатися за ґратами на час слідства, яке поновили з його появою. Ні підозрюваний, ні його адвокат не заперечували. Прекрасно розуміють, що для годиться мусить хоча кілька місяців посидіти в СІЗО. А далі, незважаючи на вирок, зможе вийти на волю, оскільки минули терміни
давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Свого часу резонансну смертельну аварію обговорювала вся Тернопільщина, але з роками призабули. Тільки рідні жили надією, що Олег Струнь рано чи пізно приїде в Україну і постане перед судом. Дивує те, що його не затримали на українсько-російському кордоні, коли повертався додому, не перевірили ретельно документи, адже він дотепер перебував у розшуку.
— Совість “загризла”, прийшов здатися? Ти просто хочеш спокійно насолоджуватися життям, а не ховатися. Це насмішка над загиблими, над нами… — звернулася до Струня в суді Зоряна. — Ти забрав у нас найцінніше! Ти не вийдеш із тюрми. Прощення нема. У Москві торгував одягом, заробляв. Мама купила тобі квартири в Києві. Хочеш там спокійно жити? Тепер уже нікуди не втечеш від відповідальності! Ти зруйнував життя стільком людям. Терміни давності нашого болю не минули. І не минуть…
— Ти — нелюд, тварина! Вбив нашу єдину дитину, забрав голову, тиждень тримав, а потім підкинув, — не стримувала емоцій мати загиблої Наталі пані Світлана. — Ми ходили до твоєї мами і просили віддати голову, а вона сміялася нам в очі, замість впасти на коліна і просити пробачення. У вас нема совісті! Той жовтень був спекотний. Діти загинули в суботу, а голову підкинули в середу після обіду — не розклалася. Де ви тримали її? В морозильній камері? У четвер розкопали могилу нашої доньки і ми вдруге її ховали…
Знаєш, що ми пережили? Це не просто ДТП, це ще й викрадення тіла. Це навмисне вбивство. Ти мчав, обкурений, зі швидкістю 180 км/год., збив дівчат за кілька метрів від наших домівок, а потім ще й вчинив наругу над тілом… Щовечора лягаю з думкою і молитвою до Бога, щоб ти був покараний. Ти — сатана. Маєш сидіти довічно!
Чи буде покараний Олег Струнь, залежить від того, що встановить слідство, яка буде дана оцінка діям водія, який переховував тіло.
— Безумовно, матеріали провадження будуть передані до суду. Наразі важко сказати, що буде — обвинувальний вирок чи ухвала суду про застосування строків давності. Під час розгляду справи суддя вивчатиме всі обставини даної справи і винесе вирок, — прокоментувала суддя-спікерка Тернопільського міськрайонного суду Анна Мостецька.
Джерело: “Нова Тернопільська”.
This website uses cookies.